Швеція запровадила масовий трудовий експеримент — перехід підприємств та державних установ на 6-годинний робочий день, із збереженням повнорозмірної оплаті праці. Через 2 роки кореспонденти BBC вирішили розпитати у головних діючих осіб — робітників, підприємців та чиновників — чи сподобався їм експеримент, як він вплинув на ведення бізнесу та чи все так однозначно позитивно із новим «прогресивним» робочим днем?

Хто підтримує: медсестри, економісти, політики

Молодша медсестра Емілі Теландер (Emilie Telander) була серед тих, хто перейшов на 6-годинні робочі зміни в медзакладі для догляду за людьми похилого віку. Однак, після 23-місячного експерименту вона знову була переведена на звичайний робочий день. Якщо скорочення робочого часу з підвищенням інтенсивності роботи Емілі зустріла позитивно, але спокійно, то повернення до традиційних 8 годин далося важко. Менше часу на домашні справи та 4-річну доньку, більша втома після роботи — все це не додає наснаги і в робочому процесі. «Під час експерименту ми всі почувалися щасливішими, енергійнішими. Я бачила це в усіх своїх колегах», — пригадує медсестра.

Теландер ввійшла до групи із 70 фахівців, що брали участь в експерименті. В місті Ґетеборг на заході Швеції, влада якого сміливо взялася за тестування 6-годинного робочого дня, нові робочі години тестували в державних та приватних підприємствах. Перехід на скорочений робочий день у закладах догляду за старшим населенням королівства спричинив нові витрати на персонал. Потрібно було наймати додаткові кадри для повного робочого циклу. Окрім того, за реалізацією проекту спостерігали дослідники, які на платній основі фіксували особливості роботи персоналу як за оновленим графіком, так і з традиційним 8-годинним робочим днем.

Та попри додаткові витрати, навіть попередні висновки, озвучені дослідниками, свідчать на підтримку аргументів медсестри Теландер. За перші 18 місяців медперсонал, що працював по 6 годин, брав меншу кількість лікарняних — взагалі співробітники відзначилися кращим станом здоров’я. Продуктивність в робочому процесі підвищилася на 85%, що проявилося в організації додаткових активностей для пацієнтів медичних закладів, від прогулянок на природі до організації конкурсів караоке.

Даніель Бернмар (Daniel Bernmar), радник з партії лівих, що відповідає за організацію турботи про літніх громадян в Ґетеборзі, пояснює, що запровадити експеримент з коротким робочим днем в цілому муніципалітеті було би занадто дорого. Проте, експеримент в межах міста виявився успішним з багатьох точок зору:

• скоротилися витрати на оплату лікарняних;
• з’явилися додаткові робочі місця для 17 медсестер у визначеному закладі;
• широкий резонанс та активне висвітлення в ЗМІ сприяв дискусії про культуру робочого часу на глобальному рівні.

«Ми внесли питання скороченого робочого дня до порядку денного і Швеції, і Європи в цілому. І це — дуже вагомий крок уперед. За останні 10–15 років працівники відчували все більше навантаження, понаднормова праця ставала, власне, нормою. Тепер ми ніби компенсуємо це».

Питання збалансованості роботи і відпочинку в житті кожного шведа перейшло в політичну площину, а дебати перетворилися з соціальних на політично-економічні. Втім, оглядачі констатують зменшення шансів на загальне повернення до 40-годинного робочого тижня. На політичному рівні тільки партія лівих офіційно підтримує 6-годинну роботу (а саму партію на останніх загальних виборах підтримали лише 6% виборців), але поза політикою скорочений день набуває обертів. Все більше муніципальних адміністративних одиниць запроваджують подібні випробувальні періоди, як у Ґетеборзі. Вони оплачуються з місцевих бюджетів, а для участі в експерименті обирають працівників з великою кількістю оплачуваних лікарняних та ризиком професійного вигоряння. Найчастіше — це соціальні працівники, медичний та сервісний персонал лікарень.

Хто проти: підприємці, психологи та знову — політики

Знаходяться і критики нової системи, які переконані, що витрати на забезпечення повноцінного функціонування країни при 6-годинному робочому дні не компенсуються моральними здобутками. В тому ж місті Ґетеборг правоцентристська опозиція закликала місцеву владу достроково припинити експеримент ще минулого травня. За їх версією, недоцільно витрачати гроші платників податків на пілотний проект, який економічно невигідний місту. Після запеклих багатогодинних дебатів стаття видатків на підтримку експерименту таки залишилася в бюджеті міста, однак вона коштує йому біля $1,3 млн.

Охоче беруться до тестування нового робочого дня приватні компанії в галузі консалтингу, рекламних послуг, телеком та IT-напрямку. Серед підприємців ставлення до експерименту значно відрізняється: одні констатують зменшення кількості відгулів за станом здоров’я та спокійнішу атмосферу в офісі, інші — навідріз відмовляються навіть пробувати скорочувати стандартний робочий день.

«Не думаю, що 6-годинний робочий день підходить стартапам, чи взагалі сучасному підприємництву». — висловлюється Ерік Ґатенхольм (Erik Gatenholm), CEO компанії з Ґетеборгу, яка виробляє біочорнила.

Ґатенхольм не з чуток знає про вплив короткого робочого часу на бізнес — він щиро зізнається, що запроваджував 6-годинну тестову зміну для свого виробничого персоналу. Прочитавши про новий тренд в Facebook, Ерік вирішив перевірити, чи стане скорочена тривалість робочого дня інноваційною «приманкою» для майбутніх талантів. Та не минуло і місяця, як компанія завершила експеримент, отримавши негативні відгуки співробітників.

Замість очікуваного задоволення від роботи, персонал опинився у стані постійного стресу. Один з штатних робітників компанії порівняв свої відчуття із не зробленим домашнім завданням. «Робочий процес займає певний час, а коли у тебе немає достатньо цього часу, задачі починають накопичуватися». Так описує свою участь в експерименті Габріель Перес (Gabriel Peres), що працює із 3D-друком та відповідним обладнанням в компанії Ґатенхольма.

На іншому кінці Швеції його переживання розділяє доктор Арам Седіг (Dr Aram Seddigh). Нещодавно він закінчив докторантуру в інституті досліджень стресу при Стокгольмському університеті. Седіг входить до групи академіків, які висловлюють занепокоєння через вплив нової структури роботи на ментальне здоров’я нації. І кількість прихильників обережного ставлення до робочих інновацій зростає разом із поширенням 6-годинного робочого дня в країні.

Можливо, для установ на кшталт лікарень, хоспісів тощо 6-годинний робочий день підходить. Оскільки, відпрацювавши визначену кількість годин, працівник вирушає додому і залишає роботу «на роботі». А для зайнятості, в якій межі між роботою та особистим життям більш розмиті (наприклад, через використання в роботі соціальних мереж, від яких не сховаєшся і вдома), скорочений робочий день може обернутися лише додатковим чинником стресу. «Щоб встигати виконувати заданий об’єм робіт на 2 години швидше, робітники будуть працювати з дому або докладати надмірних зусиль, що обернеться стресом, зниженням продуктивності та якості роботи», — передбачає Адам Седіг.

Бент Лорентзон (Bengt Lorentzon), головний дослідник експерименту в закладі для людей похилого віку Ґетеборгу зазначає, що 6-годинний робочий день можна порівняти до усталеної культури гнучкого робочого графіку, яку роками впроваджували шведські підприємства. Багато компаній усвідомили, що їм не потрібен весь персонал в офісі протягом дня, головним є результат трудової діяльності. Це, в першу чергу, стосується сервісних послуг. Однак, багато працівників просто не можуть собі дозволити з’являтися на роботі в зручний для себе час. Та ж молодша медична сестра не може під час робочої зміни залишити лікарню щоб відвідати стоматолога чи перукаря. Скорочений робочий день — оптимальний варіант для неї.

«Питання не в тому, застосовувати чи ні скорочений робочий день, а в тому, як покращити робочий процес для кожної категорії працівників. Тут немає універсального рішення. Кожній галузі — свій підхід, свої інструменти. Це може бути не тільки скорочення робочого часу або зміна графіку. Можливі й інші варіанти, на розгляд як менеджера, так і співробітників».