Скоро випаде сніг, прийде справжня зима і багато хто вже готовий відпочивати, катаючись на лижах, в Карпатах, в Австрії, Німеччині, Франції.

Все більше стає тих, хто вже зрозумів, що зимовий відпочинок за кордоном не дорожчий за вітчизняний, зате набагато комфортніший, хоча трохи більше клопоту з візами. Але цей клопіт забуваєш, щойно перетинаєш кордон — дороги у прекрасному стані в будь-яку погоду, готелі затишні, їжа смачна завжди, і свято навкруги з першого до останнього дня. Свято — у яскравих гірляндах і ялинках на вулицях, у безлічі різдвяних прикрас, у посмішках людей навколо. І ще, дуже важливо, безпека — на гірських та бігових трасах, на підйомнику, на заняттях для новачків. Все продумано так, щоб тобі було приємніше і зручніше.

Нині багато хто збирається у компанії, щоб винайняти разом автобус для поїздки, а на місці найняти разом будинок — це суттєво дешевше і компанія приємна. Чому б не подумати виїхати з колегами? Замість, пробачте, корпоративної вечорниці. Вражень і задоволення більше буде, і повітря свіже, і всією сім’єю можна, а про користь для здоров’я і мови нема. Насправді, не так вже й дорого, і фраза «кататися не вмію» швидко забувається — інструктори там вправні, а на плакатах лижних шкіл зображені маленькі дітки з бабусями, і там справді уроки беруть усі — від діточок до бабусь-дідусів, ніхто не дивується.

Але мені б хотілося трохи розгорнути цей відпочинок в інший бік. Так, зараз найпопулярніше — «лижі для ледащих», тобто гірські. Але є ще бігові, у нас трохи забуті. А от за кордоном — ні. У Німеччині, Австрії, Італії — прекрасні бігові траси, і на цих трасах чимало людей. Минулого року ми вийшли на бігову трасу біля Гарміш-Партенкірхена о 10-ій ранку 1 січня, і народу було повно, від спортсменів до бабусь з дідусями. Неймовірно мальовничі траси проходять по лісах, долинах річок. Можна вибрати «свою» складність маршруту, лижі можна взяти напрокат прямо на місці — і вперед, на скільки захочеш або зможеш. В Карпатах про таке поки що можна тільки мріяти.

Після такої пробіжки, що може бути краще смачненького обіду з німецькою запашною здобою (насправді найсмачніші булочки — у Німеччині, а не у Франції, і штруделі теж найсмачніші у Німеччині, а не в Австрії)? А далі що?

А от що. Чи давно ви дивились змагання із зимових видів спорту? Не по телевізору а вживу? Це найкращі (після футболу) спортивні змагання. Це окремий чарівний зимовий світ, і стати його частиною дуже просто — це вже давно роблять в Європі, де на змагання з’їжджаються звідусіль вболівати за своїх або просто подивитись на таку красу. Правила змагань прості й зрозуміли — ти сам все бачиш, хто самий швидкий, терплячий, талановитий, сміливий, все на твоїх очах, серед неймовірно гарних пейзажів.

Бігові лижі. Змагання проходять у Німеччині, Австрії, Італії, Швейцарії. Спортсменки — маленькі, дуже міцні лижні принцеси. Перші місця майже завжди посідають норвежки (виключенням довгі роки була польська спортсменка Юстина Ковальчик, талант-самородок). А от норвезьких дівчат — скільки хочеш, і все з’являються нові і нові, думаю, там дбають про це. Ці дівчата роблять повсякденні дива. Мені ж найбільше запам’яталися спокійна впевнена Меріт Бьорген, і молода, симпатична і дуже амбітна, аби не сказати вперта Тереза Йохауг, адже у спорті завжди видно характер людини. У Валь-ді-Фієме (Італія) щороку проходить останній етап лижних змагань «Тур де скі». Траса цього етапу весь час йде вгору, причому остання третина — дуже сильно вгору, до 40%, і ось ці принцеси перетворюються на таких собі впертих ішачків, які крок за кроком, це вже важко назвати бігом, ходою, долають цю відстань. Здається, з останніх сил. Падають після фінішу. Але це — спортсменки, і от вже за мить — радісні, усміхнені, такі прекрасно-природні обличчя. Це — справжня перемога, над собою, це те, що зрозуміло всім на всіх мовах. Треба сказати, що навіть не всі чоловіки проходять до кінця цю трасу.

Зовсім по-іншому виглядають у бігових лижах чоловіки. Здається, що попала в стародавню Грецію. Навкруги — одні Геракли, високі, статні, красиві. Починається змагання і з облич злітає все напускне, залишається те, що видно у боротьбі, справжня природа людини, це заворожує. Запам’яталось багаторічне протистояння норвежця Нортуга і швейцарця Колоньї, яке зараз вже, здається, закінчується, але це нічого, прийдуть нові нортуги.

Біатлон — дуже популярний вид, мабуть, тому що об’єднує «хто самий швидкий» і «хто самий влучний» — і те, і те — гарне видовище. Змагання проходять в самих мальовничах місцях: легендарний Рупольдинг, гостинний Оберхоф, розкішний Анхольц-Антерсельва — вибирайте будь-яке місце, коли будете відпочивати, нецікавих змагань у біатлоні немає. Зверніть увагу на норвежця Бьорндалена, жива легенда, еталон, такий собі Джеймс Бонд, у свої 42 роки і зараз виграє змагання. Багато років серед лідерів французький красунчик Мартен Фуркад, який любить пограти на публіку, здається, його рухи повільно-кошачі, але це тільки здається, він-таки самий швидкий і самий влучний і може собі дозволити такі штучки. І завжди у його тіні старшій брат, Симон Фуркад, талановитий спортсмен, майже завжди у першій десятці, але… не першій. Такий він, цей спорт. Потрібна праця, праця, праця, талант і… ще щось. Біатлон ще цікаво дивитися тому, що українські дівчата-біатлоністки часто бувають призерами, особливо у групових змаганнях, і доречно тримати наш прапор на таких змаганнях. Сестри Віта і Валя Семеренки — багато років лідери нашої збірної. А після змагань можна самому спробувати пройти цю трасу, якщо зможете, я пройшла до першої серйозної гірки. Коли дивишся збоку, здається, все просто, та у цих гірках вся траса! А їм же ще стріляти!

Стрибки з трампліну. Це мій улюблений зимовий вид зимового спорту. Люди-птахи. Спортсмени такі невеликі на зріст, худенькі, сухі, наче хлопчики-підлітки, і такі безстрашні чоловіки у польоті. І ще — на відміну від всіх інших видів спорту, щоб виграти ці змагання, треба не просто бути бездоганно підготовленим і нічого не боятися, а ще треба «піймати повітря» або «летіти». Буває, у минулому сезоні спортсмен вигравав все підряд, а в цьому «не летить», і нема цьому пояснення.

У стрибунів є своя жива легенда. Коли спортсмен виступає в своїй країні, і диктор і публіка «своїх» зустрічає дуже голосно. Лише одну людину зустрічають у всіх країнах однаково голосно, як «свого», і в Австрії, і в Німеччині, і в Італії, це японець Норіакі Касаї, йому 46 років, і він при цьому займає перші місця, а ще у нього знаменитий шолом з крильцями і чарівна, добра посмішка.

Дуже сильні команди у німців, австрійців, норвежців, словенців, японців. У норвежців — завжди є талановитий молодий ешелон, якраз в цьому році пішли більш старші Якобсен, Бардаль, і одразу в першій десятці молоді — Гангн’є, Форфанг.

Найпопулярніші змагання стрибків з трампліну — змагання чотирьох гір. Відбуваються кожного року, на Різдво і Новий рік у Гарміш-Партенкірхені, Інсбруку, Оберстдорфі і Бішофсхофені. У всіх цих місцях — чудові трампліни, які самі по собі заслуговують, щоб на них подивитись, особливо ввечері, яскраво освітлені, як коштовне намисто на фоні темних гір і палаючого вогнями міста. Так в Інсбруку трамплін став вже зимовим символом міста. Всі змагання проводять у другій половині дня, у сутінках і в темряві, все яскраво освітлюється і цей контраст ще додає видовищності і якоїсь казковості цим змаганням.

Але є одна річ, на яку я собі і зараз не можу однозначно відповісти. Чи варті ці змагання ризику, який завжди є? Одного разу я бачила, як на трампліні розбився Том Хільде із Норвегії, дуже симпатичний хлопець. Отоді я подумала, що, можливо, вся ця краса не варта і одного життя. На щастя, Том Хільде одужав, і зараз виступає, тільки вже не в першій десятці. А недавно я читала інтерв’ю, мабуть, самого відомого за останні роки австрійського стрибуна Томаса Моргенштерна. «Моргі», як називають його коментатори, вигравав всі головні змагання, безстрашний білявий красень з блакитними очима, в минулому році він впав, вилікувався, і знову — падіння, після цього він перестав виступати, а в інтерв’ю сказав, що йому страшно, і що страх є завжди.

Треба ще сказати, що майже біля всіх трамплінів є лижні траси, і гірські, і бігові, і пішохідні маршрути коли немає снігу.

Ще взимку є змагання з слалому, гігант слалому, швидкісного спуску (швидкість спортсменів більша за 120 км), з санок, ковзанярські змагання, лижне двоборство, і все це — окремо чоловічі, жіночі, командні і змішані командні. То ж — дивитись — не передивитись.

Впустіть це диво до свого життя, воно справжнє. Перемога — то перемога, програш — то програш, все зрозуміло. Подивіться просто зараз якісь зимові змагання по телебаченню, їх показують у вихідні зранку і до вечора на каналах Євро спорту. Подивіться спочатку і до кінця, ви одразу когось виділите, з’являться свої улюбленці. Зверніть увагу на публіку, уявіть, що ви вже там. А далі все просто: маршрут, гроші-гроші-гроші, віза — і ви вже у зимовій казці!

Олена Андрух