Навіть конструктивну, осмислену і грамотно подану критику багато людей не сприймають. А що вже говорити про критику, яка базується здебільшого на домислах та хибних припущеннях людини, яка надумала вас покритикувати. Як реагувати на такий варіант критики, яку інакше, як неконструктивною, не назвеш?

Критика та інші люди — чи є якесь спасіння від цього?

На жаль, від критики нам не заховатися ніколи. Звісно, якщо ми прагнемо підтримувати соціальні зв’язки з іншими людьми, а з колегами та начальством інакше й не вийде. А оскільки ми стикаємося з критикою з самісінького дитинства, це означає, що вона супроводжуватиме нас і все подальше життя. Критику можна почути навіть від випадкового перехожого, якому не сподобається наш зовнішній вигляд, недбало кинутий погляд тощо. Критика від такої людини, зрозуміло, буде неконструктивною, але іноді важко утриматися від перепалки, чи не так? Особливо, якщо настрій не дуже і день не задався з самого ранку. Але цей самий настрій можна зіпсувати ще дужче, вступивши в безглузду перепалку з бозна-ким. Зрозуміло, що краще утриматися від цього, проявити силу волі і просто мовчки піти по своїм справам далі. Ви не зобов’язані комусь відповідати, якщо не хочете цього робити.

Чи всі люди піддаються критиці? Когнітивне викривлення

Хибно думати, що відомим, медійним особистостям живеться легше. Мовляв, вони відомі люди, чого їм боятися чи остерігатися? Але вони теж піддаються критиці, це зовсім не секрет. Ба більше, піддаються критиці й вельми достойні люди, яких і критикувати, здавалося б, не має за що. Але знаходяться люди, яким дуже кортить висловити свої непрохані думки, та й інтернет і сучасні технології надають можливість зробити це тут і зараз.

Чому так відбувається, тобто чому люди з такою легкістю критикують інших, та ще й в інтернеті? Бо людина, яка вас зовсім не знає, хоча може так думати, зробить хибні висновки. А якою може бути критика, заснована на хибних судженнях. Це все наше когнітивне викривлення світосприйняття, тому навіть одну й ту саму інформацію багато людей сприймуть по-своєму. Додамо ще сюди власну упередженість та стереотипи, незнання та невігластво — і отримаємо повний набір «інструментів» для неконструктивної критики.

То як правильно реагувати на найгірший варіант критики?

Але як реагувати на неї, якщо все так погано? Якщо неконструктивна критика несеться на нас із віртуального світу звідусіль? Не сподобався комусь ваш коментар, та людина побачила в ньому щось своє — отримуйте порцію невдоволення, можливо, навіть перемішаного з особистими образами. Найкраще, звісно, що ви можете в цій ситуації зробити — не пробувати мірятися силами з кривдником, не намагатися краще за нього кинути багнюку в його бік… а просто проігнорувати його дошкульний коментар. Але якщо кортить написати дотепну відповідь, щоб не повертатися більше до цього коментаря і того, хто його написав — можна й написати, чому б і ні? Але продовжувати цю перепалку коментарями в стилі «хто дошкульніше та дотепніше висловиться, я чи ти» аж ніяк не потрібно. Забудьте про цю людину і його коментар, і йдіть займайтеся важливішими справами.

Будьте як Майкл Корнеоне

Чому нас добре вчить «Хресний батько» Френсіса Форда Копполи, так це тому, що владу здобуває і довго утримує в своїх руках та людина, яка вміє холоднокровно мислити. І в такий же спосіб приймати неконструктивну критику, тобто взагалі її не приймати. Якщо ви чудово розумієте, що коментатор просто хоче зачепити вас за живе — можна завжди прикинутися, що ви над чимось серйозним задумалися в цю мить. Це чудовий, до речі, психологічний прийом: робите задумливе обличчя, а потім, коли коментатор запитує вас, чи ви чуєте його (бо бачить, що ви «нібито» задумалися) — ви перепитуєте його: «О, пробач, ти щось казав? Я задумався трохи». Не треба просити повторити, бо особливо занудисті люди можуть і повторити. І виходить, що ви поставили коментатора в незручне становище та ще яскраво продемонстрували, де ви бачите його разом із його неконструктивною критикою. Тобто ніде.

Словом, вчіться холоднокровно мислити. Таких людей важко пройняти неконструктивною критикою. А якщо призабули, як поводився Майкл Корлеоне, можна переглянути ці легендарні перші дві частини, бо третю, на жаль, такою не назвеш.

А якби це був останній день у житті?

І дійсно, якби ви напевне знали, що проживаєте зараз останній день в житті — чи реагували б ви на неконструктивну критику з вуст людини-критикана, яка тільки й вміє, що чіплятися до всіх зі своїми непроханими зауваженнями? Такі всезнайки добряче дратують, і можна лише поспівчувати тим працівникам, які мають такого колегу. Причому цей колега може щиро не розуміти, коли йому хтось дорікне за це. Тому слухаючи порцію чергової недоречної критики в свій бік, думайте про те, що якби сьогодні ви проживали останній день у житті, то навряд чи зважали б на слова цієї людини. Ви б забули про них практично в ту саму хвилину, коли вони були вимовлені, чи не так? Бо розум займали б інші, значно важливіші речі.

Тому нехай ваш розум щодня буде зайнятий значно важливішими справами, ніж упереджена критика з вуст некомпетентної людини. Чому некомпетентної? Бо компетентні люди зазвичай не припускаються таких помилок. І якщо вони вже висловлюють свою думку-судження, їхні слова будуть наповнені конструктивом і реальним баченням ситуації.

Підсумуємо

Найкращий вихід з такої ситуації — це старий добрий ігнор та мовчання. Або ж застосовуєте техніки, описані вище. До речі, якщо кожного дня пам’ятати про те, що кожен наступний день у житті може виявитися останнім — і це дійсно правда, на жаль — змінюється ставлення до багатьох речей. І тоді всі ті люди з вашого оточення, які люблять покритикувати «просто так», будуть видаватися не злими й недобрими, а, можливо, навіть симпатичними. Бо не відають, що роблять і що говорять, от і все.

Розуміння цього позбавить вас багатьох тривог, сумнівів та неправильних рішень.