Ми звикли говорити про роботу, як про простір професіоналів й часто зовсім забуваємо, що кожен з цих «профі», яким би висококласним працівником він не був, все-таки є звичайною людиною. А людині властиво мати різні психологічні стани, життєві етапи та емоції. І як же це поєднувати з роллю суперпрофесіонала на роботі? Ігнорувати психологічний аспект людини — поганий підхід, що веде до вигорання та постійної плинності кадрів у компанії. А ось влаштувати у своєму колективі умови для того, щоб «психологічні права» кожного працівника цінувались — метод дієвий та справедливий щодо колективу.

Які ж «психологічні права» має кожна людина в контексті професійної діяльності?

Право просити про допомогу у колег

Якщо якась задача видається вам надто складною, попросити про допомогу — ваше право. Не бійтесь здатися поганим експертом та пам’ятайте, що не вміти/не знати чогось — більше, ніж окей. Було б чудово, якби компанії заохочували допомогу одне одному всередині колективу, але навіть якщо це не є частиною корпоративної культури вашої компанії, точно є частиною нормальних людських взаємовідносин й ви можете сміливо йти на це.

Право іноді бути непродуктивним

Ми намагаємося відповідати вимогам культу продуктивності та успіху. Проте є зворотна сторона цього явища. Її суть полягає у тому, що іноді бути непродуктивним — природне явище, позбутися якого неможливо. А постійно прагнучи показувати власну продуктивність, попри втому, ми можемо провокувати виснаження та професійне вигорання. Тому іноді працювати «в пів сили» — окей. Головне — турбуватися про себе й слідкувати за тим, що провокує такі стани.

Право не погоджуватись з керівництвом

Субординація та взаємоповага не означають беззаперечну згоду на будь-які вказівки керівника. Ви маєте право не погоджуватись та висловлювати власну думку. До того ж, якщо керівником є професіонал своєї справи, ви отримаєте належний фідбек, а ваші коментарі будуть враховані й можуть принести користь компанії.

Право отримувати належне ставлення до себе

Це, можливо, й банально, але, на превеликий жаль, досі чуємо безліч історій про дії колег та керівництва, які можна розцінювати як порушення права на звичайну повагу людської гідності. Сюди можемо віднести зверхність, приниження, насильницьку форму спілкування, маніпуляції та будь-які дії, які шкодять людині та її особистості, ставлять під сумнів повагу до неї. Ви маєте право не миритись з подібним на роботі та й будь-де, скаржитись у відповідні органи, кидати таку роботу й обирати власне благо.

Право відпочивати та мати необхідну кількість вихідних

Відпочинок — потреба людини, нестача якої може призводити не лише до психологічних, а й до фізичних проблем. Якщо керівництво не регулює кількість вашого відпочинку від роботи, вам варто робити це самостійно. Брати додаткові вихідні, формувати графік, за якого ви не будете виснажені від роботи.

Право почуватись у безпеці на роботі

Ви маєте право отримувати підтримку та фідбек від колективу та керівництва, мати можливість запропонувати обговорення проблеми, якщо вона виникає, не відчуваючи при цьому страху чи дискомфорту, бо ваша робота — безпечне місце. Якщо поки що не так — можливо, про це варто поговорити з керівництвом.

Право на рівність

Ви маєте право не стикатись з дискримінацією за статтю, кольором шкіри чи будь-якими іншими ознаками, відчувати власну рівність з колегами. А також — захищати своє право, публічно скаржитись, якщо воно порушується колективом чи керівництвом, звільнятися з такої роботи та прагнути справедливості. Ви цінні самі по собі, просто тому, що ви є. У контексті роботи ваша цінність може також визначатись професійними навичками. Але в жодному разі не вашим виглядом чи будь-чим, що не стосується ваших робочих обов’язків.

Світ та люди невпинно розвиваються, отже й компанії — теж. Турбуючись про власні «психологічні права» на роботі, ми не лише дбаємо про власний комфорт та здоров’я — що найважливіше — але й штовхаємо роботодавців та цілі корпорації до розвитку. А розвиток для компаній зараз — умова виживання, тому всі ваші кроки до покращення психологічних умов на роботі будуть прийняті до уваги — у компанії, яка готова рости. Не бійтесь втратити роботу, де, наприклад, керівник — расист, а команда немає й приблизного уявлення про взаємоповагу, адже в світі динамічного розвитку, різноманіття та рівності такі компанії довго не протягнуть. Ви точно знайдете нове та краще місце для себе, і, найголовніше, зможете захистити власні «психологічні права».

Олексій Видиш