Травма війни. На жаль, через військову агресію росії її вже мають безліч кандидатів-українців. Тому рекрутерам важливо опанувати специфічні навички: проводити співбесіди з пошукачами, на життя яких вплинула війна.
Співбесіда і так є стресовою подією. А якщо кандидат шукає роботу після того, як мусив евакуюватися з рідного дому або його родина досі в небезпеці — й поготів. Рекрутерам варто бути готовими: інтерв’ю може викликати сильну емоційну реакцію, загострити симптоми травматичних станів. Це може проявлятися по-різному: в сльозах, агресії, завмиранні, прагненні розповісти про те, що людині болить, а не про професійні здобутки.
1. Запропонуйте кандидату емоційну підтримку
Не варто провокувати пошукача на емоції, якщо він їх не проявляє. Водночас ігнорувати обставини також не треба. Перш ніж переходити до інтерв’ю, запитайте: «Як ти?» або «Де ти зараз? Чи в безпеці?».
Навіть ці прості питання можуть викликати сильні емоції. Наприклад, пошукач може розсердитися, якщо йому важливо випустити агресію. Або заплакати, щоб дати вихід своєму болю.
Як реагувати рекрутеру?
Приєднайтеся до емоції кандидата, з яким спілкуєтеся, хоча б на 50–60%. Розділіть її. Побудьте поряд. Не треба намагатися штучно перевести емоції з мінусу в плюс. Не знецінюйте почуття. Це нормально, коли людині страшно або вона сердиться.
Не варто казати:
- Що саме ти зараз відчуваєш?
- Скоро все буде добре.
- Не всі люди погані. Спробуй зрозуміти.
- Ти ж у безпеці, не треба переживати.
- Дивись, яке сонечко за вікном, треба радіти новому дню.
- Ти ж розумієш, що життя продовжується.
Щоб знизити гостроту емоцій, можна казати:
- Так, це страшно.
- Це дійсно злить.
- Якщо ти хочеш плакати — то можеш не стримуватися.
- Якщо хочеш мовчати — давай помовчимо.
- Якщо тобі захочеться розповісти про свої переживання — скажи, я хочу тебе підтримати.
2. Спочатку вислухайте, а потім питайте
Навіть якщо зараз життю кандидата нічого не загрожує, сьогодні навряд чи є хоч один українець, який не перебуває в стресі. Можливо, людина в новій країні або місті, хтось близький досі в небезпеці, є сильний страх за своє майбутнє. Рекрутерам важливо ставитися до цього з розумінням. Водночас у нас немає завдання рятувати людину. Проте варто дати можливість емоціям вийти, знизити гостроту, щоб продовжити інтерв’ю:
- Покажіть, що вам не все одно. Якщо кандидат почав говорити — не перебивайте, кивайте, кажіть «так» або «продовжуй, будь ласка».
- Не відволікайтеся на інші справи чи свій телефон, це може додатково зачіпати кандидата, якому і так непросто.
- Не давайте поради та оцінки без запиту кандидата.
Якщо ви бачите, що пошукачу вдалося віднайти рівновагу, — переходьте до співбесіди. Вірогідно, майже весь час ви витратите на емоційну підтримку. Проте імовірно, що це і є найцінніше. В такому разі ви можете перенести зустріч і починати вже зі взаємної довіри, а відтак співбесіда викличе менше хвилювання та емоцій, і лишиться більше можливостей говорити про роботу.
3. Відмовляйте з турботою
Відмовляти кандидатам завжди складно. Що вже й казати про відмову кандидату, якому потрібна робота під час війни. Причини можуть бути різними — невідповідність за професійними вимогами або ж неможливість кандидата переключитися на роботу через емоційний стан. Все, що ви можете — запропонувати посильну допомогу. Це можуть бути вакансії колег, про які ви знаєте, або ж рекомендація ресурсів, що допоможуть людині стабілізувати стан, а згодом — шукати роботу. Наприклад, є такі групи підтримки та безкоштовних консультацій:
- Психологічна підтримка «Перемога».
- Онлайн-платформа «Розкажи мені».
- Волонтерська психологічна допомога.
- Безкоштовна психологічна підтримка для громадян України від психологів Mindly.
4. Працюйте з власними емоціями
Рекрутери теж люди, і ми також маємо власні травми, зокрема й ті, що спричинила війна. А коли ми чуємо історії інших людей про горе та біль, вони можуть додатково тригерити наші травми. Працюючи з людьми, критично важливо піклуватися про себе, інакше ми просто не зможемо виконувати свою роботу. Знайдіть можливість працювати з терапевтом, шукайте ресурси та опори (в усіх вони різні, комусь допомагає спорт, а хтось знаходить сили в спілкуванні з близькими). Якщо ваш стан буде врівноваженим, простіше спілкуватися з кандидатами. Водночас прояв емоцій у відповідь не емоції кандидата — наприклад, сльози, у цій ситуації є нормальним, адже ми живі люди, маємо емпатію і відчуваємо біль одне одного.
| ВАС МОЖЕ ЗАЦІКАВИТИ |
 |
|
| |
Катерина Осадчук
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама