Зазвичай перелік завдань HR-менеджера містить такі пункти:
- налагодження ефективних комунікацій із кандидатами та співробітниками
- вирішення конфліктних ситуацій у команді
- профілактика синдрому емоційного вигорання у працівників
- покращення соціально-психологічного клімату в колективі
Тому однією з важливих компетенцій фахівця в сфері управління персоналом є емоційний інтелект.
Є різні підходи до самого поняття емоційного інтелекту, його структури та змісту. Проте спільною ознакою у визначеннях емоційного інтелекту є розуміння його як здатності до ідентифікації, розуміння емоцій і управління ними.
Емоційний інтелект можна розвивати. Так, Клод Штайнер у своїй книзі «Емоційна грамотність» писав, що навчання в цьому напрямку базується на п’яти навичках:
- знання власних почуттів
- вміння щиро співчувати
- вміння управляти своїми емоціями
- відшкодування емоційної шкоди
- поєднання всіх навичок
А Деніел Гоулман зазначав, що емоційний інтелект — це самоусвідомлення, управління собою, емпатія та управління відносинами.
Власне, розпочинати роботу над емоційним інтелектом варто з самоусвідомлення власних емоцій. Проблема багатьох людей у тому, що вони не розуміють, що саме відчувають, або ж їм бракує знань, як саме називається певна емоція.
Єдиного переліку емоцій немає. За часів Арістотеля вважалось, що базових емоцій є шість: радість, здивування, сум, гнів, огида, страх. Американський психолог Керол Ізард виділив десять фундаментальних емоцій: радість, цікавість, здивування, гнів, горе, зневага, відраза, страх, сором та вина.
Деніел Гоулман у своїй книзі «Емоційний інтелект» описує «сімейства» емоцій. Наприклад,
- Любов: прийняття, дружність, довіра, доброта, симпатія, відданість, обожнювання, пристрасна закоханість, агапé — самовіддана любов, любов до ближнього.
- Гнів: шаленство, грубе свавілля, обурення, лють, озлоблення, досада, єхидство, злість, невдоволення, дратівливість, вороже ставлення і, як крайність, патологічна ненависть.
- Страх: тривога, погане передчуття, нервозність, неспокій, заціпеніння, побоювання, настороженість, тяжке почуття, хвилювання, боязкість, переляк, жах; а як психопатологія — фобія і панічний стан.
Тож найперше, що потрібно зробити, розвиваючи свій емоційний інтелект, — ознайомитися з інформацією про те, які взагалі є емоції, та навчитись їх ідентифікувати в себе та інших людей. Створений власноруч словник емоцій допоможе нам швидше розібратись у цьому питанні.
Ми не можемо контролювати той момент, коли нас охопить та чи інша емоція, але ми можемо вплинути на те, як довго вона буде діяти. Тож наступний крок в розвитку емоційного інтелекту — навчитись управляти своїми емоціями («володіти собою»).
Що можна зробити в момент, коли ми відчуваємо певну емоцію? Розглянемо кілька прикладів:
- Занепокоєння (тривожність) — проговорити (описати), що саме нас тривожить. Зробити те, що від нас залежить, сфокусувати увагу на чомусь іншому. «Домовитись» із собою, що не будемо хвилюватися до такого-то часу. Згадати слова Скарлет О’Хара «Я подумаю про це завтра».
- Гнів — виділити думки, які викликають гнів, і висловити сумнів у їх правильності. Також добре працюють фізичне навантаження, релаксація.
- Ворожість. Це лише звичка. Її можна позбутися. Аналізуємо, що ховається за ворожим ставленням до людини, наскільки ця картина відповідає дійсності.
Корисно вести щоденник емоцій. Записуємо ввечері, які емоції (ті, над якими працюємо) ми відчували протягом дня, які ситуації/події/люди їх викликали. Чому саме такі емоції? Можемо зробити аналіз за моделлю Гоулмана:
- Ситуація (що відбулось?)
- Емоції (що я відчуваю?)
- Потреби (що я хочу? чого потребую?)
- Дії (що я можу зробити?)
Аналізуємо свої дії та описуємо наслідки цих дій. З’ясовуємо для себе, що управляло прийняттям рішення: думки чи почуття.
Ми часто подумки себе критикуємо, тому варто моніторити «внутрішню розмову», аналізувати негатив щодо себе, знаходити можливості справлятися з тривогою, роздратуванням та інше.
Третій крок — розвиток емпатії, тобто розуміння почуттів інших людей, толерантність до іншої думки. Тож розвиваємо навички активного слухання, невербального спілкування.
Четвертою складовою емоційного інтелекту є управління відносинами. Як розвивати?
- вчимося слухати та ставити питання
- вчимося розрізняти те, що хтось говорить чи робить, і нашу реакцію або судження. Замість того, щоб засуджувати людину, краще сказати «Я б зробив так …»
- використовуємо модель ненасильницької комунікації: факт — почуття — потреба — прохання — вислуховування позиції співрозмовника
- вчимося цінувати щирість і створювати відносини, засновані на довірі
- вчимося озвучувати свої потреби і переживання без роздратування і зацікавлено
- у вирішенні конфліктів вчимося чесно відстоювати свою позицію та використовувати модель win-win
- використовуємо конструктивну критику, а саме конкретизуємо проблему (наводимо факти, приклади), пропонуємо рішення, проявляємо емпатію
Спілкування залежить від того, як людина проявляє свої емоції та розуміє емоції співрозмовника. Тому все починається з вивчення емоцій. Розвиток емоційного інтелекту — безперервний, творчий та надзвичайно захопливий процес.
| Вас может заинтересовать |
 |
|
| |
Надія Березова
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама