Спілкуючись з роботодавцем, можна ненавмисне чхнути. Можна розповісти несмішний анекдот. Можна завагатися і довго шукати в голові відповідь на запитання. Ці речі навряд чи змінять рішення щодо вашої кандидатури кардинально: тобто, якщо ви справляєте гарне враження, то таким воно і залишиться. Але є критичні помилки, які справді можуть вирішити вашу долю не на краще — звичайно, не взагалі, тільки на цій співбесіді, але ж шанс буде втрачено. Пропонуємо взнати ці помилки, як-то кажуть, в обличчя, щоб залишатися на висоті.

1. Назвати рекрутера чи роботодавця чужим ім’ям

Припустимо, ця людина на когось схожа — наприклад, на вашого сусіда. І ви уперто називаєте співрозмовника Миколою, хоча він, навпаки — Сергій.

З перших же хвилин запам’ятайте ім’я партнера по спілкуванню (повторіть його про себе декілька разів), а, якщо сумніваєтесь, краще не вимовляйте ім’я зовсім.

Так, людині вкрай неприємно, коли до неї звертаються чужим ім’ям. Це інтерпретується як неуважність.

2. Уникати візуального контакту

Більшість професій передбачають спілкування. Тож на співбесіді оцінюють здатність пошукача бути приємним співрозмовником.

Важко підтримувати комунікацію, коли не бачиш очей людини, з якою розмовляєш.

Весь час співбесіди дивитися на свої руки, підлогу (стелю) — це розкіш навіть для представників суто технічних спеціальностей. Адже спілкуватися треба всюди, як мінімум — з керівником та колегами.

3. Продукувати негатив

«Ой, Ви ж знаєте, що на ринку праці коїться, які зарплатні… От в мене знайома є, головний бухгалтер. Яка відповідальність, скільки роботи. А зарплатня — так собі. Та ще й комуналка дорожчає…».

«На останньому місці роботи мені так не пощастило, так не пощастило… Керівник з першого дня критикував. Колеги не допомогли вникнути в суть справ анітрохи. І весь час так: немов я працював у ворожому таборі».

«Знаєте, я починаю хворіти, коли на робочому місці стрес за стресом. Я взагалі-то стресостійка, але же тоді, коли перевантаження день за днем, день за днем. В мене тоді мігрені починаються і з шлунком проблеми».

Не те що б на співбесіді треба тільки випромінювати радість и позитив (натягнути посмішку з першої хвилини і зняти її, вийшовши з кабінету), але ж і не треба забувати, що спілкуєтесь ви не з друзями і не з психотерапевтом.

І взагалі, гарна ідея — не вдаватися в подробиці, відповідаючи на запитання, а говорити по суті і триматися в гарному настрої.

4. Не сприймати зустріч серйозно

«О, гарний у вас кабінет. О, а в мене вдома теж такі полиці є. Що Ви кажете, яка там в вас вакансія? До речі, в вашому кабінеті щось дуже спекотно».

Співбесіда — це суто ділова зустріч. Вам цікава вакансія — йдіть та тримайтеся достойно. Місце не цікаве — не забирайте час в роботодавця.

Не слід під час зустрічі вести себе як на пікніку — не тільки роботу не дадуть, але й запам’ятають як людину несерйозну, невідповідальну.

5. Заглядати в смартфон щохвилини

В той час, коли хтось з пошукачів хвилюється і всі зусилля спрямовує на підтримку контакту з роботодавцем, деякі кандидати перевіряють повідомлення в соцмережах. А дехто навіть навушники не витягує з вух.

Така поведінка щонайменше дивна. Ніякого позитивного результату вона, звісно, не принесе. Варто зосередитися виключно на розмові. Інше — прояв неповаги, відсутності інтересу, неввічливості.

6. Переходити на неформальний тон спілкування

HR-менеджери, рекрутери — на диво приємні в спілкуванні люди. Тому є ризик — вирішити, що ви перейшли в стадію «друзів» і по-приятельськи розповісти щось пікантне.

Наприклад, одна дівчина на співбесіді поділилися з рекрутером секретом: на колишній роботі вона розповіла босу про неіснуючу хворобу, щоб він відпускав її додому без зайвих питань та претензій.

Тримайте в голові думку, що представник роботодавця, навіть якщо він «білий та пухнастий», оцінює вас кожної хвилини. Це не означає, що не можна показати себе справжнього (справжню), але продемонструвати має сенс найсильніші сторони.

7. Цікавитися виключно грошима

— Розкажіть, які перспективи Ви пов’язуєте з роботою в нашій компанії?
— Я буду отримувати зарплатню, це головне. Чула, що у вас її виплачують без затримок.

Так, всі розуміють, що людина працює заради грошей. Але заробітна платня — це, так би мовити, програма-мінімум. Роботодавець із задоволенням прийме в команду людину, зацікавлену змістом роботи та професійним розвитком.

До речі, ще до співбесіди корисно подумати, чим цікава конкретна вакансія, якими можуть бути перспективи співробітництва. Звичайно, одного опису вакансії на сайті з пошуку роботи замало для висновків. Задайте роботодавцю доречні запитання з цього приводу — ви ж приймаєте участь в діалозі.

8. Проявляти негарні людські якості

Як-от, наприклад, сексизм.

«Я взагалі віддаю перевагу колективам, де більшість складають чоловіки. Бо жінки… Ну що гарного може вийти, якщо бізнесом керують жінки».

Тут треба як слід подумати, чи не варто змінити самий погляд на тему… Бо, ховай свої погляди чи не ховай — вони все одно випливуть на поверхню. І з вкрай нетолерантним відношенням до певних груп людей важко збудувати дружні відносини в колективі. (Звичайно, якщо не знайти колектив однодумців з подібними цінностями. Сподіваємося, таких небагато.)

Тут можна відштовхуватися від звичайної ввічливості та толерантності: не слід підкреслювати на співбесіді своє жорстке відношення до певних верств людей. Взагалі-то роботодавця цікавлять ваші навички, а цінності, звички — скоріше як «додаток».

Олена Набатчикова