Звичайно ж, кожний має право на роботу найбільш комфортну, гідно оплачувану, таку, що відповідає природним талантам та суто матеріально-практичним запитам. Тож шукати роботу може кожен, і той факт, що зараз людина працевлаштована — не завада на шляху до місця ще кращого.

Але спробуйте розповісти про свої плани керівнику. Він може все зрозуміти — як людина. А от як керівник… він відразу підрахує витрати, пов’язані з пошуком нового співробітника та його навчанням/адаптацією. Мабуть, згадає, скільки часу та/або коштів інвестував колись в вас. Коротше кажучи, керівник навряд чи зрадіє. Найкращий сценарій — це погіршення взаємовідносин. Найгірший — створення для робітника психологічно тяжких умов праці, коли останні два тижні перетворюються на справжнє випробування, але помста, спроби зробити так, щоб робітник пішов, як кажуть, «за статтею» (тобто був звільнений з відповідним записом у трудовій книжці).

Тож оптимальний варіант — шукати роботу, роботодавця про це не сповіщаючи.

Здається, це просто, але це не так.

Пошукача можуть зафіксувати радари HR-менеджера

У великих компаніях працює цілий відділ кадровиків, і є вірогідність, що хтось з них побачить ваше резюме в інтернеті. І ось ви в одному кроці від серйозної розмови з керівником, і він навряд чи буде дружньо розпитувати, які умови співпраці вас не влаштовують.

Що робити, якщо цей фактор спрацював?

Завжди можна сказати, що резюме в інтернеті для вас — щось на кшталт анкети. Ви підтримуєте документ в актуальному стані, тому що це грамотно, прогресивно.

Мудрий HR-менеджер все одно, мабуть, зрозуміє, звідкіля віє вітер, але може спробувати поспілкуватися з вашим керівником, щоб ваші умови праці переглянули та змінили на краще. Але це вірогідно, якщо мова йде про дуже цінного співробітника. Та й не гарантовано, прямо кажучи.

Вихід:

• не показувати контакти, особисту інформацію, включаючи прізвище (але розсекретити можуть через досвід роботи);
  
  
• взагалі не розміщати резюме в інтернеті у відкритому доступі — тільки так, щоб ви могли відправляти його на конкретні вакансії, а кожен ладен не міг документ проглянути.

Керівник може помітити ваші маневри у соцмережах

Так, це гарна ідея — написати у Фейсбуці, що ви у пошуку кращої долі, але ви можете недооцінювати допитливість керівника. Хто знає: може, він проглядає профілі підлеглих в перерві між вранішньою чаркою кави та першим конферанс-колом з головою правління.

Вихід:

• Не згадувати у сомережах про професійні плани або управляти налаштуваннями конфіденційності таким чином, щоб ані начальник, ані колеги не здогадались про ваші наміри.
  
  
• При цьому використовувати акаунти можна і треба: звертайтеся до конкретних людей, які володіють корисною інформацією — про наявність вакансій, цікавих проектів, можливостей для стажування.

Поширяться чутки

Ви поділились планами з колегою, з яким товаришуєте. За тиждень про ваші пошуки роботи знають всі, включаючи прибиральницю та стажерів.

Вихід:

• Бажаєте зберегти особисті плани в секреті? Не розповідайте про них взагалі нікому — до тих пір, поки наміри не матеріалізуються в заяву про звільнення.

Здається, що в період пошуку роботи людина грає в якісь шпіонські ігри: треба приховувати, умовчувати, ховатися. Насправді це не так.

Особисті наміри на те й особисті, що ви не зобов’язані про них інформувати.

Гарна ідея — перед початком перегляду вакансій в інтернеті поспілкуватися з керівником та спробувати покращити умови співробітництва. Можливо, щастя і не треба буде шукати в іншій організації. До речі, звернутися можна і до HR-менеджера: інколи спеціалісту пропонують місце в цій же компанії, в іншому підрозділі, на більш вигідних умовах.

А ось що вкрай не рекомендовано, так це використовувати чутки про пошук роботи як інструмент шантажу: мовляв, не підвищите зарплатню, перейду в іншу компанію, в мене же й пропозиція в кишені. Такий хід сприймається як гострий прояв нелояльності. Навіть якщо в даний момент роботодавець відповість згодою, епізод запам’ятається як вкрай негативний — з наслідками для майбутньої кар’єри.

Слід згадати ще одну безумовну річ. Так, співробітник не зобов’язаний інформувати роботодавця про професійні плани, поки вони на стадії перегляду вакансій. Але що він дійсно повинен зробити — з моральної точки зору, щонайменше — так це дотриматись процедури звільнення, тобто дати роботодавцю час на пошук нового спеціаліста; також важливо гідно передати справи, а в період пошуку — виконувати завдання якісно, бо ще ж поки що ваша робота.

Олена Набатчикова