Співбесіда — обов’язковий етап на шляху до офера. Під час інтерв’ю і ви, і роботодавець перевіряєте одне одного на відповідність пропозицій очікуванням. Та іноді співбесіда може стати справжнім тестом на стресостійкість, а дії роботодавця викликають бажання лише встати і піти. Деякі запитання, які кандидати чують і досі, здаються щонайменше дивними, а інколи — абсолютно недоречними.

Нижче розберемо недоречні запитання на співбесіді і те, як відповідати на них з гідністю, не втрачаючи спокою й професіоналізму.

«Чому у вас немає сім’ї?» або «Чому ви досі не одружені / не заміжні?»

Такі запитання колись були цілком нормальними — у часи, коли вважалося, що сімейний стан впливає на лояльність чи стабільність працівника. Дехто й досі переконаний, що «сімейні» люди більш відповідальні, а «вільні» — схильні часто змінювати роботу або несерйозно ставитися до обов’язків. Та на сучасному ринку праці подібні питання — ознака дискримінації, а не професійного інтересу.

Як відповідати

Зберігайте спокій і не виправдовуйтеся. Ви маєте повне право не відповідати на особисті питання. Проте, якщо хочете зберегти дипломатичність, можна сказати:

«Я розділяю особисте життя і роботу, тому не вважаю, що сімейний стан впливає на мою ефективність чи професійні якості».

Якщо таке запитання пролунало на співбесіді — це тривожний сигнал. У компанії, ймовірно, панують застарілі уявлення про працівників. Такий роботодавець може не поважати особисті кордони й не цінувати своїх людей.

«Плануєте народжувати дітей та йти у декрет?»

Деякі роботодавці й досі вважають, що якщо жінка піде у декрет — «робота стане», а після повернення вона лише ходитиме на лікарняні або одразу піде у ще один декрет. На жаль, питання про дітей продовжують звучати на співбесідах, хоч і набагато рідше. Особливо це трапляється у невеликих компаніях, де немає чіткої HR-політики. Пам’ятайте, подібна поведінка не лише неетична, а й дискримінаційна.

Як відповідати:

«Я вважаю, що професіоналізм не залежить від сімейних планів. Не волію обговорювати особисте життя з людьми, які не належать до мого близького кола. Зі свого боку завжди налаштована виконувати роботу якісно й відповідально».

Такі питання часто свідчать про дискримінацію та відсутність системності у процесах. Якщо у вас запитують подібне — задумайтесь, чи хочете ви працювати у місці, де лояльність вимірюють не за результатами, а за особистими обставинами.

«Ким ви бачите себе через 5 років?»

Формально це класичне запитання про амбіції. Але на практиці його часто ставлять без урахування того, що сучасний ринок змінюється надто швидко, і п’ятирічні плани звучать майже як фантастика. Деякі рекрутери справді хочуть зрозуміти, чи збігаються ваші цілі з напрямом розвитку компанії, інші ж просто користуються застарілим шаблоном.

Як відповідати

Не намагайтеся вгадати «правильну» відповідь. Краще покажіть усвідомленість і зрілість підходу:

«Я бачу себе фахівцем, який поглиблює експертизу, працює над складнішими завданнями та створює реальну цінність для компанії. Для мене важливіший професійний розвиток, ніж конкретна назва посади».

Сучасна альтернатива цьому питанню звучить як: «Яким ви бачите свій розвиток у найближчій перспективі?». Таке формулювання справді допомагає зрозуміти цілі кандидата. А от якщо вам ставлять саме клішоване запитання про «5 років», це може свідчити, що компанія й сама не має чіткого бачення власного розвитку.

«Скільки вам років?» або «Ви не занадто молоді / старі для цієї посади?»

Вік — один з найпоширеніших проявів дискримінації. Роботодавці, які оцінюють кандидатів за віком, а не за професійними якостями, приречені на провал. На жаль, такі запитання та навіть вікові вимоги у вакансіях досі трапляються на ринку праці.

Як відповідати

Можна спокійно й дипломатично нейтралізувати ситуацію:

«Я вважаю, що вік не є визначальним фактором професійної придатності. Важливі мої знання, навички та результати, які можу принести компанії».

Якщо таке питання звучить відкрито, це тривожний сигнал: у компанії можуть бути вікові упередження. Імовірно, такий роботодавець не цінує різноманітність і не розглядає досвід як перевагу.

«Чому ми маємо взяти саме вас, а не когось кращого?»

Таке запитання звучить як виклик — і часто це саме так. Деякі рекрутери або керівники ставлять його, щоб перевірити впевненість кандидата у собі, а іноді — просто, аби спровокувати емоційну реакцію. Звучить воно доволі агресивно, особливо якщо інтонація натякає: «Ви взагалі впевнені, що нам підходите?».

Як відповідати

Головне — не виправдовуватися й не переходити у режим доказування. Це пастка. Краще спокійно перевести фокус на власну цінність:

«Я не можу оцінювати інших кандидатів, але можу розповісти, чим корисний саме я. Маю досвід у…, досягнення у… і звик брати відповідальність за результат. Думаю, це саме те, що потрібно вашій команді».

Так ви зберігаєте гідність і не граєте за правилами змагання, у яке вас намагаються втягнути.

Якщо подібне запитання супроводжується сарказмом чи тиском — це тривожний сигнал. Можливо, у компанії панує мікрокультура контролю або середовище, де «виживають найсильніші».

Висновок

Пам’ятайте: на співбесіді ви не лише кандидат, а рівноправний учасник діалогу. Якщо чуєте некоректні запитання, ви маєте повне право не відповідати на них. Ваші реакції демонструють професійність, а запитання, які вам ставлять, — це відображення корпоративної культури компанії.

Вас може зацікавити
	Алфавітна книга Алфавітна книга — це напрацювання практики, а тому давно стала надійним помічником кадровиків підприємств всіх форм власності незалежно від чисельності штату працівників. Оскільки вона непередбачена жодним нормативно-правовим актом, її форма і порядок заповнення є практичними рекомендаціями експертів. Придбати видання

Тетяна Ковальчук