Між працівником і роботодавцем має бути досягнуто згоди щодо звільнення.

Угода сторін (п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України; далі — КЗпП) є однією з найпоширеніших підстав припинення трудового договору. Ініціювати припинення трудового договору за цією підставою може як працівник, так і роботодавець. Наприклад, працівник може ініціювати звільнення поданням роботодавцеві відповідної заяви, а роботодавець — через направлення працівникові повідомлення про запропоноване звільнення за угодою сторін. Ініціатива щодо звільнення може бути висловлена й усно, оскільки законодавством не передбачено обов’язкового оформлення відповідного письмового документа.

Отже, основною умовою звільнення з роботи за угодою сторін є домовленість між працівником і роботодавцем, яку доречно зафіксувати документально. Найбільш ефективним є фіксування згоди сторін в окремій письмовій угоді про припинення трудового договору.

У наказі про звільнення за угодою сторін, зокрема, зазначають:

• підставу звільнення з посиланням на пункт 1 статті 36 КЗпП;
• дату звільнення, про яку домовилися сторони.

Працівника ознайомлюють із наказом під підпис.

Слід зауважити, що в разі припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП законодавець не вимагає особливих процедур, таких як попередження про звільнення, виплата вихідної допомоги, 2-тижневе відпрацювання.

Галина Білоткач