В Україні роботодавцям заборонено підбирати на вакантні посади працівників, керуючись ідеями расизму, сексизму, ейджизму, ейблізму чи інших соціальних упереджень. При цьому мова йде не про рекомендації, поради чи настанови. Ці питання регулюються чинним законодавством і порушення таких норм призводить до юридичної відповідальності.

Втім, варто звернути увагу, що в трудовому праві існує принцип «обґрунтована професійна вимога», яку іноді можна переплутати з дискримінацію у сфері зайнятості.

Її суть полягає у тому, що іноді, на деякі посади потрібні люди певних статі, віку, вигляду, походження і так далі. Для прикладу:

• Натурник або натурниця для художників чи навчальних студій найчастіше мають бути певної, визначеної статі та фігури.
• Громадська організація з підтримки прав молоді, може дозволити собі брати на роботу лише людей до 35 років.
• Актор озвучування персонажа з конкретним автентичним акцентом або ведучий програми для носіїв мови часто обирається з числа своєї етнічної спільноти.
• Для роботи з певними документальними проєктами можуть шукати людей, дотичних до якоїсь визначеної діяльності, віку чи статі: ветеранів, народжених 1992 року чи жінок.
• Реабілітаційні програми для людей із певним досвідом життя, передбачають працевлаштування тих, хто має подібний шлях, наприклад «рівний-рівному».

У випадках, якщо професія не передбачає таких рамок, роботодавець має право перевіряти у претендента на вакантну посаду:

• освіту та кваліфікацію,
• досвід роботи,
• специфічні робочі навички,
• документи про наявність спеціальних прав (водійські права, допуски до робіт підвищеної небезпеки),
• здатність виконувати роботу за результатами тестування або практичного завдання.

Разом із цим, Кодекс законів про працю України у ст. 21 визначає, що заборонені будь-які обмеження прав працівників залежно від:

• раси,
• кольору шкіри,
• політичних, релігійних та інших переконань,
• статі,
• етнічного, соціального та іноземного походження,
• віку,
• стану здоров’я, інвалідності,
• гендерної ідентичності,
• сексуальної орієнтації,
• підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД,
• сімейного та майнового стану,
• сімейних обов’язків,
• місця проживання та деяких інших.

Також стаття 25 КЗпП, що при укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством.

Стаття 184 КЗпП говорить про заборону роботодавцям відмовляти жінкам у працевлаштування через їх вагітність.

Більше того, відповідно до ст. 22 КЗпП, людина, якій відмовили в прийнятті на роботу має право вимагати офіційно повідомити їй причину такого рішення у письмовому вигляді.

Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» в ст. 17 говорить, що роботодавцям заборонено пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, висувати різні вимоги, даючи перевагу одній із статей.

Також не дозволено вимагати від осіб, які прагнуть працевлаштування, відомостей про їхнє особисте життя, плани щодо народження дітей.

Саме тому на співбесіді заборонені такі питання, як:

1. Особисте життя:
• Чи ви заміжні/одружені?
• Чи маєте/плануєте дітей?
• Хто буде доглядати за дитиною, поки ви на роботі? Тощо.
  
  
2. Здоров’я, вік та фізичні особливості:
• Скільки вам років?
• Чи є у вас хронічні захворювання?
• Яка у вас вага/зріст?..
  
  
3. Походження та реєстрація:
• Де ви народилися?
• Де ви прописані?
• Яка ваша національність/етнічне походження? Та інші подібні.
  
  
4. Релігійні, політичні погляди та громадянська позиція:
• Чи ходите ви до церкви?
• Яке віросповідання?
• За кого ви голосували?
• Чи належите до певних громадських організацій? Та схожі.
  
  
5. Фінанси та власність:
• Скільки заробляє ваш чоловік/дружина?
• Яка ваша кредитна історія?
• Чи є у вас власне житло? Та аналогічні.
  
  
6. Вік:
1. Чому ви вважаєте, що в вашому віці впораєтеся з цією роботою?
2. Чи не запізно вам змінювати професію? Та ідентичні до цих.

Якщо ж під час співбесіди, кандидат помітив порушення своїх прав, йому варто звернути на це увагу рекрутера та зробити аудіозапис решти зустрічі.

По завершенню, можна звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Державної служби України з питань праці, зателефонувати на урядову гарячу лінію. Якщо така проблема з роботодавцем, до якого направила Служби зайнятості, слід повідомити про це свого фахівця з працевлаштування.

У випадку грубого порушення прав, прямої дискримінації за ознаками, що принижують гідність, варто зателефонувати до Національної поліції Україну для відкриття кримінального провадження за ст. ст. 172 Кримінального кодексу України «Грубе порушення законодавства про працю».

Вас може зацікавити
	Книга обліку наказів з персоналу Книга обліку наказів з персоналу розроблена з урахуванням рекомендацій Міністерства праці та соціальної політики України і практичної діяльності кадрових служб. Містить 5 граф і зазвичай застосовується на підприємствах, оскільки є достатньою для збереження усієї необхідної інформації, з рекомендаціями щодо ведення і заповнення. Придбати видання