Відповідно до ст. 121 КЗпП України, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада). Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Тобто, зазначена правова норма не містить обов’язку роботодавця виплачувати аванс працівникові, який вибуває у відрядження.

Разом із тим, такий обов’язок встановлений п. 11 розділу 2 Інструкції про службові відрядження в межах України та закордон, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59. Відповідно до п. 1 розділу 1 цієї Інструкції, вона поширюється тільки на органи державної влади, підприємства, установи й організації, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів. Таким чином, для інших підприємств, установ та організацій Інструкція має лише роз’яснювальний характер і може використовуватися як допоміжний (довідковий) документ.

З огляду на це, в установі (за умови, що така повністю або частково не утримується за рахунок бюджетних коштів) доцільно розробити та затвердити внутрішній документ, що регулює надання відряджень (колективним договором або положенням про відрядження тощо). У такому документі слід вказати порядок оформлення відрядження, порядок і строки подання звіту після повернення з відрядження, режим роботи на основному місці в день від’їзду та приїзду, порядок повідомлення працівника про необхідність перенесення термінів відрядження, порядок оплати вихідних днів, у які працівник перебував у відрядженні, порядок оплати листків непрацездатності під час відряджень, норми добових для відряджень по Україні та за кордон, граничні суми оплат за житло тощо. Обов’язок видачі авансу може встановлюватися також наказами про відрядження.

Отже, бюджетне підприємство перед направленням працівників у відрядження обов’язково має видати їм аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати.

Однак такого обов’язку для небюджетних підприємств нормативні документи не встановлюють. Законодавством передбачено лише обов’язок підприємства відшкодувати понесені працівником у відрядженні витрати. Тобто працівник у відрядженні може нести витрати за рахунок власних коштів. А після повернення з відрядження підприємство має відшкодувати відповідні витрати.

Видання для кадровиків