У сучасних економічних умовах великий інтерес роботодавців викликає такий різновид організації праці, як сезонні роботи. Спробуємо розібратися з деякими питаннями, що виникають під час застосування цього виду трудових правовідносин.

Можливість укладення сезонних трудових договорів і особливості правового регулювання праці сезонних працівників обумовлені статтею 7 КЗпП України.

Сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців (стаття 1 Указу Президії Верховної ради СРСР № 310-ІХ від 24 вересня 1974 р. «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах»). Список сезонних робіт (далі — Список) затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 278 від 28 березня 1997 р.

СПИСОК сезонних робіт і сезонних галузей 1. Лісова промисловість і лісове господарство Добування живиці, барасу і ялинкової сірки. Заготівля пньового осмолу. Заготівля лика. Лісокультурні роботи — підготовка грунту, посів і садіння лісу, догляд за лісовими культурами, робота в лісорозсадниках. Лісозахисні і протипожежні роботи — боротьба з шкідниками і хворобами лісу, прокладання мінералізованих смуг, чергування на пожежних вишках, наземне пожежне патрулювання лісів. Заготівля насіння. Збирання і переробка харчових продуктів лісу. Польові лісовпорядні роботи. 2. Торфяна промисловість Болотяно-підготовчі роботи. Добування, сушіння та збирання торфу. Ремонт і обслуговування технологічного обладнання в польових умовах. 3. Сільське господарство Робота в овочівництві, садівництві, виноградарстві, буряківництві, хмелярстві, на вирощуванні і збиранні картоплі, тютюну, кормів, баштанних культур, лікарських рослин. Робота на інкубаторно-птахівничих та міжгосподарських інкубаторних станціях. 4. Переробні галузі промисловості Робота на підприємствах переробки плодоовочевої продукції. Робота на підприємствах цукрової галузі промисловості. Первинне виноробство. 5. Санаторно-курортні заклади і заклади відпочинку Роботи, пов’язані з санаторно-курортним обслуговуванням хворих і відпочиваючих в санаторно-курортних закладах і закладах відпочинку. 6. Транспортно-дорожній комплекс Авіаційні роботи в сільському та лісовому господарствах.

Для того, щоб визначити, чи підпадає конкретний випадок під визначення сезонної роботи, треба розглядати його під кутом зору обох вищезгаданих документів. Так, згідно зі Списком, до сезонних відносяться роботи в сільському господарстві та в санаторно-курортних закладах. Втім, звичайно, не всі сільськогосподарські працівники та працівники закладів відпочинку виконують сезонну роботу. Тут треба зважити на іншу ознаку — період, протягом якого вони виконують роботу. У тому ж санаторії можуть бути різні працівники — медичний персонал, наприклад, працює впродовж усього року, а рятувальників наймають лише на пляжний сезон. Отже, лише аналізуючи обидві ознаки — наявність виду роботи у Списку і період її виконання, — роботодавець в змозі визначити, чи має він право укласти з працівником сезонний трудовий договір. Причому критерій включення цього виду роботи до Списку буде первинним, а критерій строковості — похідним (чи обмежувальним).

На робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах, поширюється дія законодавства про працю з винятками, встановленими спеціальним законодавством (зокрема, Указом № 310-ІХ).

Укладання сезонного трудового договору при виконанні робіт, не внесених до Списку, за загальним правилом не допускається. У випадку, коли можливість укладення сезонного договору передбачена додатковим нормативно-правовим актом, необхідно враховувати такі фактори:

• наявність цього виду робіт у Списку;
• сезонні та кліматичні умови, що зумовлюють тривалість трудових правовідносин у межах шести місяців.

Детального розгляду заслуговують питання порядку прийняття на роботу сезонного працівника, умов його праці та процедури звільнення.

Особу, яку приймають на сезонну роботу, потрібно попередити про це під час укладання трудового договору. Договір укладається в письмовій формі. Ведення трудової книжки сезонного працівника на цьому підприємстві є обов’язковим, оскільки КЗпП передбачено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п’ять днів.

У наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу має бути зазначено, що працівник приймається на сезонну роботу. При порушенні цієї умови, працівник на законних підставах може вважати, що трудовий договір з ним укладено на невизначений строк. Оскаржити в суді його позицію роботодавець не зможе.

Сезонний трудовий договір може бути укладено на строк, який не перевищує тривалості сезону. Конкретний строк його дії вказується і в самому договорі, і в наказі про прийняття на роботу.

Згідно зі статтею 4 Указу № 310-ІХ та статтею 26 КЗпП, при укладанні сезонного трудового договору випробний термін не встановлюється.

У передбачених законодавством випадках робота протягом повного сезону зараховується до трудового стажу, що дає право на пенсію, як рік роботи.

Відповідно до пункту 22 Положення про порядок забезпечення допомогами з державного соціального страхування, затвердженого постановою Президії ВЦРПС від 12 листопада 1984 р., працівникам, що уклали сезонні трудові договори, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання виплачується на загальних підставах, а допомога по тимчасовій непрацездатності, яка настала внаслідок інших причин, видається на термін, що не перевищує 75 календарних днів.

Працівник, який уклав сезонний трудовий договір, після закінчення строку його дії підлягає звільненню. Власнику не потрібні ні заява працівника, ні згода профспілкового комітету, достатньо лише наказу керівника підприємства. Власник також не зобов’язаний попереджувати працівника про наступне звільнення. Підставою для звільнення працівника у цьому випадку буде пункт 2 статті 36 КЗпП.

В останній день роботи працівника за сезонним трудовим договором власник видає наказ про його звільнення, вносить відповідний запис до трудової книжки і видає її працівникові. Якщо в останній день роботи працівник відсутній на робочому місці, власник письмово повідомляє його про звільнення і необхідність отримати трудову книжку. Якщо працівника не було звільнено вчасно (в останній день дії договору), трудові відносини, згідно зі статтею 39¹ КЗпП, вважаються продовженими на невизначений строк. Щоб уникнути трудових спорів, при звільненні сезонного працівника роботодавець має дотримуватися норм, встановлених статтею 241¹ КЗпП.

Робітники і службовці, зайняті на сезонних роботах, мають право достроково розірвати трудовий договір, попередивши про це адміністрацію письмово за три дні.

Трудовий договір з робітниками і службовцями, зайнятими на сезонних роботах, з ініціативи адміністрації може бути достроково розірвано на підставах, передбачених законодавством України про працю (за винятком пункту 5 статті 40 КЗпП).

Крім того, відповідно до Указу № 310-ІХ, дострокове розірвання сезонного трудового договору з ініціативи власника можливо у випадках:

• скорочення робіт на підприємстві, в установі, організації або призупинення їх на строк понад два тижні з причин виробничого характеру;
• нез’явлення (через тимчасову непрацездатність) сезонного працівника на роботу безперервно протягом більше одного місяця.

У разі втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, а також, коли законодавством встановлено триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні, за робітниками і службовцями, зайнятими на сезонних роботах, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не більш як до закінчення строку роботи за договором.

Власник або уповноважений ним орган має дотримуватися вимог щодо надання гарантій, законодавчо встановлених для певних категорій працівників. Зокрема, звільнення після закінчення дії сезонного трудового договору вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда допускається лише з обов’язковим наступним їх працевлаштуванням. На період працевлаштування (але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору) жінок, віднесених до цих категорій, за ними зберігається середня заробітна плата (див. Постанову Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

За загальним правилом, при звільненні сезонного працівника вихідна допомога йому не виплачується. Виняток становить звільнення з підстав, наведених у статті 44 КЗпП, а також у зв’язку зі скороченням робіт на підприємстві або призупиненням їх на строк понад два тижні з причин виробничого характеру.

Статья предоставлена нашему порталу
редакцией журнала «Справочник кадровика»