Виплату вихідної допомоги у разі звільнення працівників на підставах, визначених Кодексом законів про працю (далі — КЗпП), передбачено ст. 44 цього Кодексу, а також колективними договорами (угодами). З’ясуємо, в яких випадках і в якому розмірі вона виплачується, як розраховується.

Розмір вихідної допомоги залежить від підстави звільнення працівника (табл.).

Розмір вихідної допомоги	Підстава припинення трудового договору
Не менше середнього місячного заробітку	У разі відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмови від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП)
	З ініціативи роботодавця у випадках: • змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП); • виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану його здоров’я, які перешкоджають продовженню такої роботи, а також у разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування такого допуску, якщо виконання покладених на працівника обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (п. 2 ст. 40 КЗпП); • поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП)
Дві мінімальні заробітні плати	У разі призову або вступу працівника або власника — фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої ст. 119 КЗпП (п. 3 ст. 36 цього Кодексу)
У розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку	З ініціативи працівника у разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник (ст. 38 КЗпП)
	З ініціативи працівника у разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору (ст. 39 КЗпП)

Довідково Текст ст. 44 КЗпП у частині виплати вихідної допомоги у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу визнано таким, що не відповідає Конституції (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, і відповідно ця норма не діє починаючи з 22.05.2008 р.

Розрахунок вихідної допомоги

Розрахунок вихідної допомоги здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню.

Працівнику, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

У разі якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, то середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігалася заробітна плата або зберігалася частково, виключається з розрахункового періоду. До такого часу належать періоди, коли:

• працівник із незалежних від нього причин працював у режимі неповного робочого тижня (наприклад, наказом по підприємству працівника переведено на роботу на умовах неповного робочого тижня у зв’язку з неможливістю забезпечити роботою впродовж нормальної тривалості робочого тижня);
  
  
• був оформлений простій не з вини працівника;
  
  
• працівнику надавалась відпустка без збереження заробітної плати відповідно до статей 25 і 26 Закону «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР тощо.

Нарахування вихідної допомоги провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати шляхом множення середньоденного заробітку на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Нажмите на изображение для увеличения

Зауважимо, що премії включаються до заробітної плати того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю.

Усі виплати включаються до розрахунку середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому їх нараховано, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Нажмите на изображение для увеличения

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці крім перелічених вище виплат також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середня заробітна плата працівника (за час виконання державних і громадських обов’язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідальність у разі невиплати

Вихідна допомога є мінімальною державною гарантією в оплаті праці. У разі її невиплати або виплати у меншому розмірі ст. 265 КЗпП передбачено фінансову відповідальність у розмірі десяти мінімальних заробітних плат станом на дату виявлення порушення за кожного працівника, стосовно якого порушено законодавство (з 01.01.2017 р. — 32 000 грн).

Крім того, ст. 41 цього Кодексу встановлено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу в розмірі від 510 до 1 700 грн (у разі повторного вчинення порушення — від 1700 до 5100 грн).

Умовний приклад розрахунку вихідної допомоги

01.03.2017 р. працівницю звільнили у зв’язку зі скороченням штату. Заробітна плата за січень 2017 р. — 5700 грн (у тому числі 800 грн — лікарняні за п’ять днів хвороби), а за лютий 2017 р. — 5600 грн. Як розрахувати вихідну допомогу працівниці? Для розрахунку вихідної допомоги враховують виплати за останні два календарні місяці перед звільненням. Отже, розрахунковим періодом є січень — лютий 2017 р. Проте до розрахункового періоду час, протягом якого працівник отримував допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, не виключається. Фактична кількість відпрацьованих днів за розрахунковий період — 35 (20 – 5 + 20). Середньоденна заробітна плата працівниці становить 300 грн (5700 – 800) + 5600) : 35). Оскільки працівницю звільнили у зв’язку зі скороченням штату, розмір вихідної допомоги становитиме не менше середньомісячної заробітної плати, а саме: 6000 грн (300 × (20 + 20) : 2).

Видання для кадровиків