Щорічні відпустки бувають основні й додаткові. Право на щорічну основну відпустку мають усі працівники. Порядок надання щорічних додаткових відпусток регламентується законодавчо. Для того щоб скористатися щорічною додатковою відпусткою, потрібні спеціальні підстави. У публікації приділено увагу стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, і стажу роботи, який дає право на щорічну додаткову відпустку, а також ідеться про тривалість щорічних основних відпусток і тривалість щорічних додаткових відпусток. Окремо автор зупиняється на додатковій відпустці працівникам, які мають дітей. Крім того у таблицях подано тривалість щорічних основних і щорічних додаткових відпусток за категоріями працівників.
Право працівника на щорічну відпустку
Право працівників на відпочинок наданням їм щорічної оплачуваної відпустки законодавчо гарантовано статтею 45 Конституції України. Тривалість і порядок надання щорічних відпусток установлено КЗпП України та Законом України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504).
Згідно зі статтею 2 Закону № 504 щорічною оплачуваною відпусткою мають право скористатися громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями (далі — підприємство) будь-якої форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
У період перебування працівника у щорічній відпустці він звільняється від виконання обов’язків за трудовим договором. Цей час працівник витрачає на відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, на виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, усебічного розвитку, тобто на відпочинок. На період щорічної відпустки за працівником гарантовано зберігатиметься місце роботи (посада) та заробітна плата.
Звернути увагу. Під час перебування працівника у щорічній відпустці заборонено його звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадку повної ліквідації підприємства.
Статтею 11 Закону № 504 та статтею 80 КЗпП заборонено не надавати працівникам щорічні відпустки повної тривалості протягом двох років поспіль, а також не надавати їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці. Ненадання щорічних відпусток у вказані терміни є грубим порушенням законодавства про працю, що передбачає притягнення роботодавця до відповідальності згідно із законодавством (ст. 28 Закону № 504).
Види щорічних відпусток
Згідно зі статтею 4 Закону № 504 щорічні відпустки бувають основні й додаткові. Право на щорічну основну відпустку мають усі працівники, які працюють у роботодавця за трудовим договором. А ось щоб скористатися щорічною додатковою відпусткою, потрібні спеціальні підстави.
Згідно зі статтею 4 Закону № 504 щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:
за роботу із шкідливими і важкими умовами праці;
за особливий характер праці.
Крім того, бувають інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Порядок надання щорічних додаткових відпусток регламентується статтями 7 і 8 Закону № 504.
Окремо хочемо зупинитися на відпустці, передбаченій статтею 19 Закону № 504 — додатковій відпустці працівникам, які мають дітей. Стаття 4 Закону № 504 відносить таку відпустку до соціальної, проте оплачує її роботодавець, а працівники використовують її, приєднуючи до щорічної основної відпустки.
Згідно зі статтею 19 Закону № 504 соціальна відпустка надається жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батькові, який виховує дитину без матері (зокрема, й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків.
Стаж роботи, який дає право на щорічну основну відпустку
Згідно зі статтею 9 Закону № 504 до стажу роботи, який дає право працівникові на щорічну основну відпустку, зараховується час:
фактичної роботи (зокрема, на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;
коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) і заробітна плата повністю або частково (зокрема, час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);
коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону № 504, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), — до досягнення дитиною 16 років;
навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;
навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, зокрема з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників.
Крім того, зараховуються інші періоди роботи, передбачені законодавством.
Стаж роботи, який дає право на щорічну додаткову відпустку
Згідно зі статтею 9 Закону № 504 до стажу роботи, який дає право працівникові на щорічну додаткову відпустку, зараховується час:
фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади;
щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Для працівника, переведеного на роботу на інше підприємство, який на попередньому місці роботи не використав щорічні основну та додаткові відпустки (повністю або частково) і не одержав за них грошову компенсацію, до стажу його роботи за новим місцем роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховуватиметься час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.
Тривалість щорічних основних відпусток
Згідно зі статтею 5 Закону № 504 тривалість відпусток працівників визначається не лише Законом № 504, а й іншими законами й нормативно-правовими актами України (здебільшого це нормативно-правові акти, які регламентують діяльність працівників окремих професій).
Звернути увагу. Тривалість відпусток розраховується в календарних днях попри режим та графік роботи працівника.
Святкові й неробочі дні, визначені статтею 73 КЗпП, не враховуються у тривалість відпусток (ст. 781 КЗпП). Не враховуються до щорічної відпустки дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку (тобто листком непрацездатності), а також дні відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами (ст. 78 КЗпП).
Згідно зі статтею 75 КЗпП та статтею 6 Закону № 504 для переважної більшості працівників мінімальна тривалість щорічної основної відпустки становить 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору з працівником. Це не залежить від того, чи є місце роботи працівника основним, чи таким, де він працює за сумісництвом, а також не залежить від того, зайнятий такий працівник повний робочий день чи працює скорочений робочий день.
Разом з тим статтею 6 Закону № 504 деяким категоріям працівників установлено більшу тривалість щорічних основних відпусток. Скажімо, інвалідам І і ІІ груп мінімальна тривалість щорічної основної відпустки має становити 30 календарних днів, інвалідам ІІІ групи — 26 календарних днів, особам віком до 18 років — 31 календарний день. Для працівників окремих професій тривалість щорічної основної відпустки встановлюється спеціальними актами законодавства. Наприклад: державним службовцям — 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки (ст. 35 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ), суддям — 30 робочих днів (ст. 130 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI), прокурорам і слідчим прокуратури— 30 календарних днів (ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ), журналістам — 36 календарних днів (ст. 13 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації і соціальний захист журналістів» від 23 вересня 1997 року № 540/97-ВР), військовослужбовцям — від 30 до 45 календарних днів залежно від вислуги років (ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ) тощо. Проте в будь-якому разі тривалість відпустки таких працівників не може бути меншою ніж 24 календарних дні.
Разом з тим згідно зі статтею 10 Закону № 504 загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток працівника не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів.
Тривалість щорічних основних відпусток працівників наведено в таблиці 1.
Табл. 1. Тривалість щорічних основних відпусток
№ пор.
Категорія працівників
Тривалість відпустки, календарних днів
Особливість надання
Законодавча підстава
1
Всі особи, які працюють за трудовим договором
24
–
Частина перша ст. 6 Закону № 504
2
Промислово-виробничий персонал вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятий на відкритих гірських роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар’єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин
До 28
Збільшення відпустки за кожних два відпрацьованих роки на два календарних дні, але не більше 28 календарних днів
Частина друга ст. 6 Закону № 504
3
Працівники, зайняті на підземних гірничих роботах, у розрізах, у кар’єрах і рудниках глибиною 150 метрів та нижче
28
Незалежно від стажу роботи
Частина третя ст. 6 Закону № 504
4
Працівники, зайняті на підземних гірничих роботах, у розрізах, у кар’єрах і рудниках глибиною до 150 метрів
До 28
Збільшення відпустки на чотири календарних дні зі стажем роботи на цьому підприємстві два роки та більше
Частина третя ст. 6 Закону № 504
5
Працівники лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв
28
Згідно зі Списком № 570*
Частина четверта ст. 6 Закону № 504
6
Воєнізований особовий склад гірничорятувальних частин
30
–
Частина п’ята ст. 6 Закону № 504
7
Невоєнізовані працівники гірничорятувальних частин
До 28
Збільшення відпустки за кожних два відпрацьованих роки на два календарних дні, але не більше 28 календарних днів
Частина п’ята ст. 6 Закону № 504
8
Керівні працівники навчальних закладів і установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічні, науково-педагогічні працівники та наукові працівники
До 56
Відповідно до Порядку, № 346**
Частина шоста ст. 6 Закону № 504
9
Інваліди 1-ї і 2-ї груп
30
–
Частина сьома ст. 6 Закону № 504
10
Інваліди 3-ї групи
26
–
Частина сьома ст. 6 Закону № 504
11
Особи віком до 18 років
31
–
Частина восьма ст. 6 Закону № 504
12
Сезонні працівники, а також тимчасові працівники
Пропорційно відпрацьованому часу
Згідно зі Списком сезонник робіт і сезонних галузей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 pоку № 278
Частина дев’ята ст. 6 Закону № 504
_____________ * Список робіт, професій і посад працівників лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв, яким надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 року № 570.
** Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затверджений постановою КМУ від 14 квітня 1997 року № 346.
Тривалість щорічних додаткових відпусток
Щорічні додаткові відпустки працівникам можуть надаватися одночасно з основною відпусткою або окремо від неї.
Конкретна тривалість щорічних додаткових відпусток за роботу із шкідливими і важкими умовами праці на підприємстві встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах (ст. 7 Закону № 504). Така відпустка надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів за Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1290 (далі — Список № 1).
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається також працівникам з ненормованим робочим днем згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором.
Тривалість щорічних додаткових відпусток наведено в таблиці 2, проте конкретна їх тривалість встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Табл. 2. Тривалість щорічних додаткових відпусток
№ пор.
Категорія працівників
Тривалість відпустки, календарних днів
Особливість надання
Законодавча підстава
1
Працівники, зайняті на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів
До 35
Згідно зі Списком № 1
Ст. 7 Закону № 504
2
Окремі категорії працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я
До 35
Згідно зі Списком № 2
Ст. 8 Закону № 504
3
Працівники з ненормованим робочим днем
До 7
Згідно зі списками посад, робіт та професій, зазначених у колективному договорі
Ст. 8 Закону № 504
Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 504, якщо працівник має право на щорічну додаткову відпустку з кількох підстав — за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону № 504) та за особливий характер праці (ст. 8 Закону № 504), то він може скористатися лише за однією з них на власний вибір. Винятком є окремі працівники, перелічені у Списках № 1 і № 2, котрі мають право на додаткові відпустки з кількох підстав одночасно (при цьому кількість днів відпусток сумуються).
Крім того, для працівників окремих професій тривалість щорічної додаткової відпустки може мати іншу тривалість і встановлюватися спеціальними актами законодавства (як-от: державним службовцям, суддям, працівникам прокуратури та ін.).
Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей
Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, надається працівникам згідно зі статтею 19 Закону № 504 тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. Якщо є кілька підстав для надання цієї відпустки, її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. Оскільки така відпустка є соціальною, її надають не за робочий, а за календарний рік, тому тривалість цієї відпустки не залежить від періоду часу, який відпрацювала особа в календарному році. А це означає, що працівник може взяти таку відпустку повної тривалості і до закінчення шестимісячного терміну роботи на підприємстві (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 21 липня 2008 року № 187/13/116-08).
Оскільки ця відпустка є соціальною, то відкликати працівника з такої відпустки неможливо, оскільки відповідно до статті 12 Закону № 504 відкликати працівника можна лише зі щорічної відпустки.
Заміна соціальної відпустки за бажанням працівників, які мають дітей, грошовою компенсацією законодавством не передбачена. Вона може виплачуватися лише при звільненні працівника з роботи.
Статья предоставлена нашему порталу редакцией журнала
Ласкаво просимо
Реклама