Сьогодні умови й порядок встановлення гнучкого режиму робочого часу визначаються статтею 60 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), проте досі є чинними Методичні рекомендації № 359, які можна використовувати для детальнішого розуміння принципів установлення гнучкого режиму робочого часу.

Гнучкий режим робочого часу (ГРРЧ) — це форма організації праці, за якою допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений ПВТР, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи іншої, встановленої на певний обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік тощо), норми тривалості робочого часу.

Так, відповідно до частини 1 статті 60 КЗпП за письмовим погодженням між працівником і роботодавцем для працівника може встановлюватися ГРРЧ, що передбачає саморегулювання працівником часу початку, закінчення роботи й тривалості робочого часу впродовж робочого дня.

ГРРЧ може бути встановлений:

1. За терміном дії такого режиму робочого часу:
• на визначений строк;
• безстроково.
  
  
2. За терміном дії трудових відносин:
• під час прийняття на роботу;
• під час, коли трудові відносини тривають.

ГРРЧ може встановлюватися:

• за заявою працівника з прийнятними для нього часовими межами графіка роботи без дотримання вимог щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за 2 місяці про зміну режиму роботи;
  
  
• за ініціативою роботодавця — у разі виробничої необхідності з обов’язковим повідомленням працівника не пізніше ніж за 2 місяці про зміну режиму роботи.

Роботодавець зобов’язаний ознайомити працівників з умовами та специфікою ГРРЧ не менш ніж за 2 місяці до запровадження такого режиму, забезпечити облік відпрацьованого часу й ефективний контроль за найбільш повним і раціональним використанням робочого часу працівником.

Як правило, ГРРЧ передбачає підсумований облік робочого часу. За цих умов обов’язковою вимогою є повне відпрацювання працівником установленої законодавством кількості робочих годин в обліковому періоді, який прийнято для підсумованого обліку робочого часу (тиждень, місяць, квартал, рік тощо).

Роботодавець виходячи зі структури робочого часу та встановленого облікового періоду норми його тривалості для кожного окремого працівника, узгоджує час роботи працівника, для якого встановлено ГРРЧ, з режимом роботи інших працівників шляхом регулювання фіксованого, змінного часу й часу перерви для відпочинку і харчування.

ГРРЧ може бути застосований на підприємствах у різних варіантах щодо початку й закінчення робочого дня, його тривалості, перерви на харчування та відпочинок (вільний від роботи час) залежно від виробничих (нерівномірне завантаження працівників роботою, коли основний обсяг робіт припадає на початок чи кінець робочого дня або виходить за його межі — ненормований робочий день) й інших умов (робота місцевого транспорту, дитячих дошкільних закладів, шкіл, лікувальних установ та установ побутового обслуговування, значна віддаленість місця проживання від місця роботи тощо).

ГРРЧ, як правило, не застосовується на безперервно діючих підприємствах, при багатозмінній організації роботи, а також в інших випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли виконання обов’язків працівником потребує його присутності в чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку години роботи або коли такий режим є несумісним із вимогами щодо безпечних умов праці.

У разі виробничо-технічної необхідності та/або для виконання невідкладних чи непередбачених завдань роботодавець може тимчасово (на термін до одного місяця протягом календарного року) застосовувати до працівників, яким установлено ГРРЧ, загальний режим роботи на підприємстві.

У такому разі норми частини 3 статті 32 КЗпП щодо повідомлення про зміну умов праці за 2 місяці не застосовуються.

Треба знати! Запровадження ГРРЧ не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників, зокрема на порядок нарахування та розмір доплат, премій, не надає пільг при обчисленні стажу роботи (у т. ч. спеціального) й інші трудові права працівників.

Методичними рекомендаціями № 359 установлено, що застосування ГРРЧ доцільне як альтернатива встановленню працівникам ненормованого робочого дня в разі, коли рівень завантаження працівників роботою впродовж робочого дня дає змогу надати їм вільний від роботи час для відпочинку з відсутністю їх у цей час на робочому місці й забезпечити їм нормальну, передбачену законодавством тривалість робочого дня.

Основні положення ГРРЧ регулюються нормами законодавства, що дозволяє роботодавцю за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації встановлювати у ПВТР:

• час початку та закінчення щоденної роботи (зміни) як у цілому для підприємства, так і для окремих категорій працівників або структурних підрозділів (ст. 57 КЗпП);
• розподіл робочого дня (зміни) на частини (ст. 60 КЗпП);
• час початку та закінчення перерв для відпочинку і харчування (ст. 66 КЗпП).

При цьому працівникам надається право використовувати час перерви для відпочинку і харчування на свій розсуд із відсутністю в цей час на своєму робочому місці (ст. 66 КЗпП).

Рішення роботодавця щодо можливості запровадження ГРРЧ узгоджується з виборним органом первинної профспілкової організації або обумовлюється колективним договором.

Установлення працівникам на ГРРЧ оформлюється відповідним наказом (розпорядженням) роботодавця із зазначенням конкретних термінів й умов застосування такого режиму.

Організація праці працівників в умовах ГРРЧ передбачає три складові робочого часу, на які може поділятися робочий день (зміна):

1. Фіксований час — це час, коли працівник обов’язково повинен бути на робочому місці і виконувати безпосередньо свої виробничі функції.
   
   
2. Змінний час — це час, коли працівник на свій розсуд може починати та закінчувати свій робочий день (зміну). Це, як правило, одна-дві години перед початком (закінченням) зміни та час перерви на відпочинок і харчування.
   
   
3. Час перерви на відпочинок і харчування, який може складати від 30 хвилин до двох годин на зміну. Цей час працівник використовує на свій розсуд і може бути відсутнім на робочому місці.

Робота в умовах ГРРЧ може бути організована за двома основними варіантами:

1. При поденному обліку робочого часу працівник зобов’язаний додержуватися встановленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості робочого дня незалежно від його початку, закінчення та тривалості перерви на обід.
   
   
2. При підсумованому обліку робочого часу працівник повинен відпрацювати встановлену відповідно до законодавства кількість робочих годин в обліковому періоді, який прийнято для підсумованого обліку робочого часу (тиждень, місяць, квартал, рік тощо). В цьому випадку протягом встановленого облікового періоду працівник повинен недопрацьовані впродовж тижня (місяця) години роботи відпрацювати в інший час, а у разі коли працівником за тиждень (місяць) відпрацьовано понад нормальну тривалість робочого часу, йому має бути надано відповідний час відпочинку.

Тривалість роботи в окремі дні може бути як меншою, так і більшою порівняно з тривалістю робочого дня, встановленою ПВТР.

Треба знати! Рекомендовано в умовах ГРРЧ встановлювати тривалість робочого часу (зміни) не більше ніж 12 годин на добу.

На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або в разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру гнучкий режим робочого часу може встановлюватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом 2 днів із дня його прийняття, але до запровадження ГРРЧ. У такому разі норми частини 3 статті 32 КЗпП не застосовуються.

Треба знати! Під час виконання роботи поза межами підприємства ГРРЧ не застосовується.

Так, на працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим роботи, встановлений на підприємстві, до якого його відряджено.

У разі порушення встановленого ГРРЧ, окрім застосування відповідних дисциплінарних стягнень, працівник може бути переведений на загальний режим роботи без дотримання вимоги щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну істотних умов праці.