На підприємстві після зборів трудового колективу було прийнято рішення про перенесення робочих днів з січня та лютого 2017 року на суботи протягом 2016–2017 рр. У вересні-листопаді працівником було відпрацьовано 7 субот. Наприкінці листопада він звільняється за власним бажанням, однак повністю виплати йому не проведені, мотивуючи це тим, що оплата за суботи буде у січні 2017 року. Чи правомірні дії роботодавця?

Оскільки працівник відпрацював у вересні-листопаді 7 субот, про що відмічено у табелях обліку робочого часу за вересень-листопад, тому нарахування заробітної плати працівникові повинно проводиться згідно табеля обліку використання робочого часу.

У день звільнення бухгалтерія підприємства повинна провести виплати всіх сум, що належать працівникові від підприємства, відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, в якій зазначено «при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум».

Окрім того повідомляємо, що відповідно до ст. 117 КЗпП України «в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору».