Робочий час обліковують по тижнях та робочих днях (змінах): графіки роботи підприємства в цілому та окремих структурних підрозділів, змін мають бути розроблені таким чином, щоб не перевищувати нормальну тривалість робочого тижня (визначену законодавством) та нормальну тривалість робочого дня/зміни (визначену колективним договором).

Вимогами ст. 61 КЗпП визначено, що на безперервно діючих підприємствах, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.

Норма робочого часу за обліковий період визначається за календарем з розрахунку шестиденного робочого тижня, семигодинного робочого дня (чи відповідного скороченого робочого дня) з понеділка по п’ятницю та п’ятигодинного — у суботу з урахуванням скороченого робочого часу напередодні святкових і неробочих днів — на одну годину. У порядку, встановленому в колективному договорі, норма робочого часу за обліковий період може визначатися за графіком п’ятиденного робочого тижня.

При підсумованому обліку робочого часу робота працівників регулюється графіками роботи (змінності), які розробляються роботодавцем і погоджуються з виборним органом первинної профспілкової організації, а в разі його відсутності можуть бути передбачені в колективному договорі (ст. 52 КЗпП). Графіки роботи (змінності) розробляються таким чином, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин. При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку (ст. 58 КЗпП) та/або колективним договором (ст. 13 КЗпП). Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності (ст. 58 КЗпП);

Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід; (ст. 59 КЗпП); в окремих випадках тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку може бути скорочена, але не менше, як 12 год. на добу; на умовах, визначених колективним договором, невикористані години щоденного (міжзмінного) відпочинку підсумовуються і можуть бути надані як додаткові вільні від роботи дні протягом облікового періоду.

Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин; перерва не включається в робочий час; перерва повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи (ст. 66 КЗпП). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється (ст. 66 КЗпП); Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як 42 год. (ст. 70 КЗпП); графіками роботи на обліковий період мають бути передбачені дні щотижневого відпочинку; у місячному та інших облікових періодах, що пе­ревищують місяць, кількість вихідних днів за графіками роботи (змінності) не повинна бути меншою, ніж кількість повних тижнів цього облікового періоду. При визначенні тривалості робочої зміни роботодавець та виборний орган первинної профспілкової організації підприємства повинні враховувати характер і умови праці, коли перевтома працівника може становити загрозу життю та здоров’ю як самого працівника, так і його оточення; виходячи з виробничих потреб, з урахуванням характеру і умов праці може бути встановлена тривалість роботи протягом дня за підсумованим обліком робочого часу до 12 год. робочого часу на зміну; не рекомендується встановлювати продовжену тривалість робочого дня на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.