Чи можна надати відпустку працівнику за майбутній період?

Розглянемо ситуацію, коли працівник отримав щорічну основну відпустку, використав її і просить роботодавця надати ще одну відпустку за рахунок майбутнього періоду. Якщо є довіра до працівника і розуміння того, що він не звільниться найближчим часом, то чи може роботодавець, не порушуючи закон, надати таку відпустку за ще невідпрацьований час?

Статтею 79 КЗпП встановлено, що право на першу відпустку за загальним правилом виникає у працівника після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Ключовим моментом для вирішення цього питання є дата прийняття працівника на роботу, з якої починається відлік кожного його робочого року. Дата прийняття працівника на роботу розділяє минулий і майбутній рік роботи, за кожен з яких працівник має право на щорічну основну відпустку.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) з дня укладення трудового договору щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше ніж 24 календарні дні за робочий рік.

У ст. 11 Закону про відпустки визначено вичерпний перелік підстав для перенесення відпустки на інший період на вимогу працівника. Це:

1) порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (за два тижні до відпустки за поточний робочий рік);

2) несвоєчасна виплата власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки.

Як видно, жодна з цих підстав не може застосовуватися для перенесення відпустки за ініціативою працівника з майбутнього періоду (робочого року) на теперішній.

Винятком є ситуація, коли щорічна основна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи в перший рік роботи окремим категоріям працівників (ст. 10 Закону про відпустки):

• жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
• інвалідам;
• особам віком до 18 років;
• чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
• особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;
• сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
• працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
• працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;
• працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
• батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;
• в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Таким чином, законодавством не передбачено можливості надання працівнику щорічної основної відпустки за майбутні періоди роботи, оскільки їх надання можливо лише в будь-який час відповідного робочого року, або з перенесенням на майбутні періоди роботи.

Окремо слід розглянути ситуацію, коли працівник має право на основну щорічну відпустку за робочий рік, але використовує її наприкінці робочого року, наприклад, іде у відпустку за два тижні до кінця свого робочого року. При цьому через два тижні у цього працівника розпочинається наступний робочий рік, за який він також має право на основну щорічну відпустку. Такий випадок не слід плутати з наданням відпустки за наступний період, оскільки хоча фактично працівник і перебуває у відпустці два строки поспіль, але ці відпустки надаються у різні робочі роки.

Олег Німчук