З початком воєнного стану в Україні та оголошенням загальної мобілізації багато працівників і роботодавців зіткнулися з викликами, пов’язаними з призовом на військову службу, бронюванням працівників, заміщенням вакантних посад, виконання трудових гарантій та реалізації трудових прав.

Право мобілізованого працівника на звільнення

Норми КЗпП передбачає таку підставу припинення трудового договору як призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу. Разом з тим, працівникам, які проходять базову військову службу, мобілізовані, призвані на службу офіцерами, резервістами чи служать за контрактом під час особливого періоду, гарантується збереження їхнього місця роботи та посади. Це стосується будь-яких підприємств, установ, організацій чи фізичних осіб-підприємців, незалежно від форми власності.

Таким чином, ч. 3 ст. 119 КЗпП працівникам, які були мобілізовані, гарантується збереження їхнього місця роботи та займаної посади на момент призову. Ці гарантії діють не лише до завершення відповідної служби, а й до моменту завершення лікування поранень, отриманих у ході бойових дій, або до повернення працівників із полону.

Однак, це не обмежує право працівника на звільнення за власним бажанням, навіть під час проходження військової служби. Згідно зі ст. 38 КЗпП працівник має право звільнитися за власним бажанням, попередивши роботодавця не менше ніж за два тижні. Якщо працівник не може продовжувати роботу через обставини, що роблять це неможливим, він може вимагати звільнення у строк, зазначений у заяві.

Мобілізація є поважною причиною, яка може обґрунтувати звільнення у коротші строки.

Як відбувається процедура звільнення мобілізованого працівника за власним бажанням?

1. Мобілізований працівник, не припиняючи служби, може надіслати заяву про звільнення будь-яким доступним способом: електронною поштою, через поштове відправлення або через довірену особу.
2. Після отримання такої заяви роботодавець видає наказ про звільнення працівника з посиланням на ст. 38 КЗпП.
3. У трудову книжку (якщо вона зберігається у роботодавця) вноситься запис про звільнення.
4. Працівнику виплачуються належні суми розрахунку та передаються документи (трудова крижка, копія наказу про звільнення та розрахунковий лист) особисто або через уповноважену особу. За потреби їх можна надіслати поштою.

На що варто звернути увагу роботодавцю?

Відповідно до положень ст. 47 КЗпП роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому всіх сум, що належать працівнику при звільненні, та провести з ним розрахунок в день звільнення.

Якщо трудова книжка зберігається у роботодавця її також необхідно передати працівнику в день звільнення. Якщо трудова книжка зберігається у працівника запис про звільнення вноситься лише на вимогу працівника.

Важливо пам’ятати, що роботодавець повинен письмово повідомити працівника про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) в день їх виплати.

Якщо працівник у заяві про звільнення не зазначив спосіб отримання документів, роботодавцю доцільно офіційно уточнити цю інформацію.

У разі неможливості особистого отримання документів працівником, вони можуть бути:

• надіслані поштою рекомендованим листом з описом вкладення для підтвердження відправлення;
• передані через уповноважену особу, яка повинна надати довіреність від працівника та підтвердити отримання документів підписом у розписці.

Такий підхід забезпечує належне документування передачі документів та мінімізує ризики непорозумінь. Важливо забезпечити правильне оформлення звільнення та уникнути в майбутньому претензій з боку працівника.

Крім того, роботодавець повинен проінформувати:

• ТЦК та СП про звільнення мобілізованого працівника.
• Державну податкову службу про звільнення працівника шляхом подання звітності щодо сплати податків і зборів (ПДФО, ЄСВ).
• ПФУ про припинення трудових відносин із працівником шляхом подання звітів про нарахування та сплату ЄСВ.

Що необхідно врахувати працівнику?

Для працівника, який планує звільнення, важливо врахувати наступні аспекти, щоб процедура пройшла без ускладнень і його права не були порушені.

Працівник має подати в письмовій формі заяву про звільнення за 2 тижні до бажаної дати звільнення, однак за бажанням можна вказати й менший строк, але обов’язково зазначивши в заяві обставини, що роблять неможливим виконання трудових обов’язків.

Також зазначити в заяві вимогу про розрахунок, оскільки за нормою ст. 116 КЗпП якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Тобто без зазначення такої вимоги в заяві роботодавець не зобов’язаний здійснити розрахунок в день звільнення.

Якщо працівник не може отримати документи особисто важливо заздалегідь повідомити роботодавця, яким чином документи мають бути передані (засобами поштового зв’язку за певною адресою або надані певній довіреній особі). Такі відомості також можуть бути зазначені в заяві про звільнення.

Уточніть у роботодавця, які саме документи (наприклад, копію наказу, розрахунковий листок, довідки про доходи чи трудовий стаж) будуть підготовлені при звільненні.

За можливості зберігайте копію своєї заяви про звільнення із відміткою про її прийняття роботодавцем або рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Це стане додатковим доказом у разі виникнення спірних ситуацій.

Висновок

Звільнення мобілізованого працівника, який, не припиняючи військової служби, подав заяву про звільнення, є законним і регламентується нормами трудового законодавства України. Важливо, щоб і працівник, і роботодавець чітко дотримувалися встановлених процедур, зокрема щодо подання заяви, проведення розрахунків і передачі документів.

Для працівника це означає своєчасне подання заяви з чітким зазначенням обставин, які унеможливлюють виконання трудових обов’язків, а також узгодження способу отримання документів. Для роботодавця — обов’язок провести повний розрахунок у визначені строки, правильно оформити документи та повідомити відповідні органи.

Дотримання прав працівників та належне виконання обов’язків роботодавцем дозволяють забезпечити законність та уникнути додаткових юридичних ризиків. Це особливо важливо в умовах воєнного стану, коли правова чіткість є запорукою стабільності трудових відносин.

Вас може зацікавити
	Курс підвищення кваліфікації «Кадрова справа для професіонала» Свідоцтво державного зразка. Підтримка експерта протягом навчання. Супровід експертом протягом 2-х тижнів після закінчення курсів. Доступ до Живого журналу «КАДРОВИК.UA» на 3 місяці. Усі необхідні зразки та шаблони документів. Знижки на продукцію та послуги від «КАДРОВИК.UA». Докладніше

Марина Івіна