Досить часто громадяни, які звернулися до державної служби зайнятості, опиняються в ситуації, коли з певних причин припиняється їх реєстрація як безробітних і вони одночасно втрачають право на матеріальне забезпечення. Уникнути непорозумінь, допоможуть наші роз’яснення.

Законодавство про зайнятість населення передбачає широкий спектр безоплатних послуг для осіб, які втратили роботу. Проте, окрім наданих прав держава покладає на безробітних такі зобов’язання:

1. Своєчасно подавати достовірні дані, документи, відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Особа, яка користується послугами служби зайнятості, як безробітна, має вчасно повідомляти про зміну обставин, які впливають на можливості її працевлаштування. Наприклад, про необхідність санаторно-курортного лікування, наявність нових результатів огляду МСЕК, переїзд в іншу місцевість, народження дитини, отримання диплому про освіту тощо.

Крім того, протягом 3-х робочих днів безробітний повинен повідомити кар’єрного радника про свою зайнятість: працевлаштування чи вступ на навчання за денною формою.

Встановлення факту зайнятості особи чи недостовірності документів, на підставі яких надано їй статус безробітного і призначено матеріальне забезпечення (п. 8–9 ст. 45 Закону № 5067-VI) передбачає:

• припинення обліку в службі зайнятості та виплати допомоги по безробіттю.
• стягнення суми допомоги, отриманої незаконно (п. 3 ст. 36 Закону № 1533-III).

2. Виконувати заходи, зафіксовані в індивідуальному плані працевлаштування.

Індивідуальний план є спільною програмою дій кар’єрного радника та зареєстрованого безробітного, що сприяє працевлаштуванню особи. Серед них: пошук підходящої роботи, відвідування тематичних семінарів, проходження співбесіди з потенційними роботодавцями, професійне навчання (перенавчання) тощо.

Індивідуальний план складається на основі поглибленого профілювання (діагностики): мотивації безробітного до праці, попиту на його професію на ринку праці, можливості працевлаштування, ризику тривалого безробіття тощо.

Положення індивідуального плану обговорюються особою і кар’єрним радником, які власними підписами підтверджують доцільність кожного з обраних заходів та строки їх виконання.

Встановлення факту невиконання без поважних причин індивідуального плану працевлаштування (п.п. 3 п. 30 Порядку № 792), а також дворазова відмова від пропозиції підходящої роботи або від проходження професійного навчання (для безробітних, які вперше шукають роботу та не мають професії (спеціальності) (п. 4 ст. 45 Закону № 5067-VI) передбачають припинення обліку в службі зайнятості та виплат по безробіттю.

3. Відвідувати центр зайнятості не рідше ніж 1 раз на 30 календарних днів та дотримуватись письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню.

Варто зазначити, що поняття «відвідування центру зайнятості» передбачає зустріч безробітного з кар’єрним радником в зазначений день і час.

Участь особи у тематичних семінарах, зустрічах з роботодавцем, проходження навчання (перенавчання) в центрі професійно-технічної освіти служби зайнятості та інші заходи, що сприятимуть зайнятості безробітного, відбуваються в окремо визначені строки, про що робиться позначка в індивідуальному плані працевлаштування. Згода на участь у зазначених заходах підтверджується особистим підписом безробітного, отже вважається обов’язковим до виконання.

Невідвідування без поважних причин центру зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (п. 7 ст.45 Закону № 5067-VI) передбачає припинення обліку в службі зайнятості та виплати допомоги по безробіттю.

Недотримання письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, а саме невідвідування безробітним центру зайнятості у визначений і погоджений час (п.п. 1 п. 4 р. ІV Порядку № 613) передбачає скорочення виплати допомоги по безробіттю до 90 календарних днів. За перше порушення виплата скорочується на 15 календарних днів. За кожне наступне збільшується ще на 15, але не більше як на 90 календарних днів.

4. У разі направлення центром зайнятості на професійне навчання до навчального закладу чи роботодавця, успішно пройти повний курс навчання, виконувати правила внутрішнього розпорядку навчального закладу (роботодавця), та дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню

Успішно пройти повний курс навчання — означає 100% відвідування занять, виконання всіх видів робіт, передбачених навчальним планом, оволодіння освітньо-професійною програмою на рівні не нижчому ніж «задовільно». Професійне навчання безробітних організовується службою зайнятості за погодженням з особою з урахуванням її побажань, поточної та перспективної потреби ринку на замовлення роботодавця або для провадження підприємницької діяльності. Отже кінцевою метою професійного навчання є працевлаштування безробітного, а не навчання заради навчання. Тому рекомендації кар’єрного радника щодо вирішення питання подальшої зайнятості особи є обов’язковими до виконання.

Припинення навчання за направленням служби зайнятості без поважних причин або дворазова відмова від пропонованої підходящої роботи за набутою професією (спеціальністю) (п. 5–6 ст. 45 Закону № 5067-VI) передбачають:

• припинення обліку в службі зайнятості та виплати допомоги по безробіттю;
• стягнення суми витрат на навчання, проїзд та проживання у період навчання (п. 2.10 р. ІІ Порядку № 1029/23561).

Які ж причини вважаються поважними? Порядок № 792 (абз. 3 п. 28 визначає, що поважними причинами, наявність яких підтверджена відповідними документами, є:

• хвороба громадянина або догляд за хворою дитиною віком до 14 років;
• смерть членів його сім’ї та родичів;
• відвідування лікарні, судових та правоохоронних органів, районних військкоматів, інших державних установ;
• інші обставини, які унеможливлюють відвідування центру зайнятості.

Безробітна особа для підтвердження поважної причини з відповідними документами має звернутися до центру зайнятості не пізніше ніж у перший робочий день, що настає після закінчення дії обставин.