Основа трудового законодавства України на сьогодні — Кодекс законів про працю (далі — КЗпП), який було ухвалено ще 10 грудня 1971 року. Він набув чинності з 1 червня 1972 року. КЗпП відзначив свою 47 річницю. Упродовж цих років його змінювали 147 разів, і лише 12 із 265 статей (за наскрізною нумерацією) не зазнали змін. У ньому й досі відсутнє визначення, хто ж такі «працівники», а поняття «роботодавці» взагалі не вживається.

До трудового законодавства належить також ціла низка законів з важливих питань трудового права, зокрема оплати праці, охорони праці, відпусток, укладення колективних договорів і угод тощо. Більшість головних положень цих законодавчих актів вже імплементовано до КЗпП шляхом прийняття законів про приведення кодексу у відповідність до згаданих законів.

Особливістю трудового права є те, що до нього належить досить значна кількість підзаконних нормативно-правових актів, в яких містяться тисячі норм. При цьому деякі з них нерідко вступають у суперечність з актами, вищими за юридичною силою. Крім того, в Україні продовжують застосовуватись деякі законодавчі акти колишнього Союзу РСР або їх окремі положення з питань, які не врегульовано національним законодавством.

Так, у сучасному КЗпП ви не знайдете понять «чергування», «сумісництво», «суміщення», «сезонна робота», «надомна праця», «тимчасові працівники», «робота вахтовим методом», «робота, що має роз’їзний характер». Проблемою є також той факт, що розвиток технологій, який застосовується на сучасному ринку праці, значно випереджає чинне законодавство про працю. З розвитком техніки та інтернету працівники та роботодавці отримали змогу будувати свої відносини та виконання робіт без фізичної присутності працівника на робочому місці, тобто віддалено або дистанційно, але фактично таке становище працівників законодавством не врегульовано.

Така ситуація не може вважатися нормальною. Затримка з реформуванням трудового законодавства, а також «агресивний» до певної міри характер сучасного податкового законодавства об’єктивно призводять до деякого звуження сфери дії законодавства про працю за рахунок застосування для регулювання відносин між роботодавцем та працівником цивільно-правових інструментів, особливо у сфері малого підприємництва.

Розширення сфери застосування норм цивільного законодавства до регулювання відносин у сфері праці не найкращий варіант вирішення проблеми забезпечення достатнього рівня гарантій трудових прав працівників і роботодавців.

За таких умов важливого значення набуває чітке окреслення основних принципових положень майбутньої кодифікації трудового законодавства, яке виступатиме головним засобом правового регулювання трудових відносин найманих працівників.

За останні 6 років спроб кодифікації законодавства про працю було чимало, але, як то кажуть, КЗпП і нині там.

Давайте проведено невеликий аналіз і подивимося на парад проектів Трудових кодексів, які нам пропонувалися і пропонуються.

2013 рік. Народними депутатами України Стояном О. М. і Сухим Я. М. подано та зареєстровано у Верховний Раді України проект Трудового кодексу України (реєстраційний номер № 2902 від 27.08.2013 доопрацьований). У поданому проекті зазначено, що метою Трудового кодексу України є визначення основних засад реалізації передбачених Конституцією України трудових прав і гарантій працівників, створення належних умов праці, забезпечення захисту прав та інтересів працівників і роботодавців. Положення проекту викладені у 436 статтях, розміщених у дев’яти книгах. Проект знято з розгляду далекого 2014 року.

2015 рік. Народним депутатом України Папієвим М. М. подано та зареєстровано у Верховний Раді України проект Трудового кодексу України (реєстраційний номер № 1658 від 27.12.2014). 20.05.2015 проект відкликано та надано доопрацьований проект, авторами якого стали народні депутати Гройсман В. Б., Денісова Л. Л., Папієв М. М., Кубів С. І. Цей проект 25 листопада 2015 року був прийнятий у першому читанні за основу та направлений до Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення з метою доопрацювання з урахуванням зауважень і пропозицій суб’єктів права та законодавчої ініціативи, та підготовки його до другого розгляду. Цей проект містить 398 статей та 9 книг. До нього було внесено 1891 пропозицію та поправку від народних депутатів України, проведено 38 засідань робочої групи, на яких всі поправки було розглянуто та відносно всіх поправок було прийнято рішення щодо рекомендацій, враховувати зазначені поправки чи ні. 11.04.2017 Комітет рекомендував Верховній Раді України прийняти проект Трудового кодексу України у другому читанні та в цілому. У Головному юридичному управлінні розглянуто зазначений проект, підготовлений Комітетом Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення до другого читання, та було висловлено 53 зауваження та пропозиції. На сьогодні на сайті Верховної Ради України щодо стану проходження цього законопроекту зазначено, що він очікує на друге читання.

2019 рік. Народним депутатом України Папієвим М. М. подано та зареєстровано у Верховний Раді України проект Трудового кодексу України (реєстраційний номер № 0955 від 29.08.2019), який за структурою та кількістю статей дуже нагадує законопроект № 1658 2015 року. Навіть дата набуття чинності цього документа зазначена як у законопроекті № 1658. На сьогодні законопроект знято з розгляду.

Новітні проекти 2019 року

Народними депутатами України Королевською Н. Ю. Ларіним С. М., Борт В. П., Качним О. С., Солод Ю. В., Кальцевим В. Ф. подано та зареєстровано у Верховний Раді України проект Трудового кодексу України (реєстраційний номер № 2410 від 08.11.2019).

Водночас народними депутатами України Тимошенко Ю. В., Івченком В. Є., Шаховим С. В., Цимбалюк М. М., Бабенком М. В. подано та зареєстровано у Верховний Раді України проект Трудового кодексу України (реєстраційний номер № 2410-1 від 08.11.2019). Проекти налічують по 9 книг та 385 статей та за змістом дуже нагадують законопроект № 1658 доопрацьований, який був рекомендований до прийняття у другому читанні аж 2017 року.

На цьому парад кодексів поки що закінчено, але, безперечно, далі буде. Всі в країні чекають на презентацію проекту Трудового кодексу від Уряду.

Вікторія Ліпчанська, шеф-редактор кадрового напряму групи компаній «МЕДІА-ПРО» та журналу «КАДРОВИК.UA», президент Всеукраїнської асоціації кадровиків, експерт системи «КАДРОВИК-онлайн», член робочої групи з доопрацювання Трудового кодексу України, автор публікацій з трудового законодавства та кадрової справи, юрист за фахом.

Вас може зацікавити
	Журнал «КАДРОВИК.UA» Перший професійний журнал із вкладенням «Кадри. Гарячі запитання кадровика»! Видається щомісяця за підтримки Міністерства соціальної політики України. На сторінках журналу подано достовірні матеріали та професійна інформація для кадровиків з нормативно-правовою базою та безліччю практичних порад. Придбати видання