Працівнику встановлено ненормований робочий день. Чи має право роботодавець викликати такого працівника на роботу у вихідні чи неробочі святкові дні без додаткової оплати? Чи треба відображати в табелі роботу у вихідні?

Єдиним нормативним актом, який дає змогу зрозуміти, що таке ненормований робочий день, як і кому його запроваджують тощо, є Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Мінсоцполітики України від 10.10.1997 р. № 7.

Список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором одночасно зі встановленням додаткових днів відпустки, яка є компенсацією за таку роботу. Тобто таким працівникам не оплачується час роботи понад нормальну тривалість робочого дня, а ця робота компенсується додатковою відпусткою тривалістю до 7 днів.

Як випливає із самої назви «режим робочого часу» та згаданих Рекомендацій, працівникові може встановлюватися ненормований робочий день, але не тиждень. Це означає, що залучати його до роботи у вихідні можна лише з підстав, установлених ст. 71 КЗпП, серед яких такої як «у зв’язку з виробничою необхідністю» немає. Відтак ця робота має компенсуватися відповідно до ст. 72 КЗпП або наданням іншого дня відпочинку (тоді робота у вихідний оплачується в одинарному розмірі), або подвійною оплатою відповідно до ст. 107 КЗпП.

У табелі обліку робочого часу роботу у вихідний відображають не тільки як день роботи, а й обов’язково фіксують її години, оскільки оплата в розмірі, зазначеному у ст. 107 КЗпП, провадиться за години, фактично відпрацьовані у вихідний, святковий чи неробочий день. Робота у вихідний день не є надурочною.