Відпустка при переведенні працівника на інше підприємство: все що потрібно знати
Розглянемо, чи надаються відпустки працівникам, яких переводять з підприємства на підприємство. Чи можна таку відпустку замінити грошовою компенсацією?
Звільнення за переведенням — як воно відбувається?
При звільненні в порядку переведення безпосередньою підставою припинення трудового договору є п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України — переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.
Особливістю такого звільнення є те, що необхідне клопотання того підприємства, куди працівник переводиться (тобто нового, а на стадії оформлення документів — запланованого нового місця роботи). Крім цього, працівнику слід подати заяву власнику підприємства, з якого він звільняється, адже закон вимагає згоди попереднього роботодавця на припинення трудового договору в порядку переведення на інше підприємство.
Незважаючи на те що, по суті, ініціатором звільнення в порядку переведення майже завжди виступає працівник, відповідно до закону він начебто лише дає свою згоду, а переведення здійснюється за погодженням між керівниками підприємств.
Тож на практичне питання, що іноді постає: чи можна не відпустити працівника в порядку переведення, якщо він подав лист на переведення та відповідну заяву? — слід відповісти позитивно: оскільки підставою для припинення трудових відносин є переведення за домовленістю між керівниками, то такої домовленості керівники можуть і не досягнути. У таких випадках доцільно надіслати керівникові підприємства, що запрошує працівника, відповідь, що підприємство заперечує проти переведення цінного працівника. Звичайно, працівник у такому разі теж має право звільнитися за власним бажанням на загальних засадах.
В КЗпП немає чіткої процедури переведення працівника за його згодою на інше підприємство. Тому Мінсоцполітики наводило рекомендації щодо оформлення такого переведення у листі від 25.09.2013 р. № 175/06/186-13.
Виходячи з цих рекомендацій, алгоритм дій роботодавців та працівника наступний:
Крок 1
Найпершим документом, який має бути оформлено в такому разі, є лист-запит від нового працедавця старому.
Інакше кажучи, власник або уповноважений ним орган підприємства, куди переводиться працівник, повинен надіслати відповідний лист-запит власникові або уповноваженому ним органу підприємства, на якому працює працівник, з проханням звільнити того з роботи на підставі переведення згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП.
Типової форми такого запиту немає. Тож він повинен бути оформлений за правилами вітчизняного діловодства. Крім даних про те, хто і кому надсилає цей лист, в ньому має міститися прохання звільнити конкретного працівника за переведенням. Також у листі доцільно зазначити бажану дату звільнення працівника.
Зверніть увагу: зазначаючи таку дату, на думку Мінсоцполітики, новий (майбутній) працедавець бере на себе зобов’язання про прийняття на роботу такого працівника з урахуванням зазначеного в листі-запиті строку.
Крок 2
Працівник зобов’язаний подати за старим місцем роботи заяву про звільнення його в порядку переведення згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП.
Таким чином, мабуть, на думку Мінсоцполітики, підтверджується згода працівника на таке переведення. Також працівник повинен подати заяву про прийняття його на роботу в порядку переведення за новим місцем роботи.
Крок 3
Старий працедавець на підставі заяви від працівника і листа-запиту від нового працедавця оформляє наказ про звільнення працівника з відповідною датою і формулюванням.
Крок 4
Новий працедавець оформляє наказ про прийняття працівника на роботу, зазвичай, наступним після його звільнення числом.
Перерви між періодами роботи у старого та нового працедавця у такого працівника, як правило, бути не повинно. Це одна з особливостей звільнення за переведенням, що дозволяє тим працівникам, які мають критичний безперервний стаж за професією, зберігати такий стаж. При цьому з листа Мінсоцполітики випливає, що між працівником і новим працедавцем може бути обумовлена інша дата прийняття на роботу (КЗпП у цьому випадку вимоги про відсутність перерви не встановлює).
Зразки формулювання заяв про звільнення за переведенням, наказу і запису у графі «відомості про роботу» трудової книжки наведено в таблиці.
Зразки оформлення кадрових документів при звільненні працівників
Заява
Наказ про звільнення
Запис у трудовій книжці
Даю свою згоду на звільнення мене (або «Прошу звільнити мене») 1 червня 2018 р. за переведенням на приватне підприємство «Колосник-17», п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Додаток — лист ПП «Колосник-17» від 31.05.2018 р.
Личенко Ірину Сергіївну, бухгалтера, звільнити за її згодою 1 червня 2018 р. за переведенням на приватне підприємство «Колосник-17», п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Підстава: лист ПП «Колосник-17» від 31.05.2018 р., заява Личенко І. С. Директор В. Музиченко З наказом ознайомлена І. Личенко
01.06.2018. Звільнена за переведенням на приватне підприємство «Колосник-17», п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Наказ № 40-к від 31.05.2018 р.
Не забуваємо! В останній робочий день (день звільнення) старий роботодавець зобов’язаний:
2) провести з ним розрахунок (якщо у день звільнення працівник не виходив на роботу, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок ст. 116 КЗпП).
На вимогу працівника роботодавець зобов’язаний видати:
копію наказу про звільнення;
довідку про його роботу на даному підприємстві із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати. Аналогічну довідку треба надати обов’язково, якщо новому роботодавцю перераховується сума компенсації за невикористану відпустку (про що далі).
Новий роботодавець, крім оформлення наказу про прийняття на роботу, проведення інструктажу про правила трудового розпорядку і запису до трудової книжки тощо, має повідомити про новоприйнятого працівника податківців.
Гарантії працівника, звільненого за переведенням
Працівник, що звільнений за переведенням, має ряд гарантій, зокрема, такі:
працівникові, запрошеному на роботу в порядку переведення, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору (ч. 5 ст. 24 КЗпП);
такому працівникові не може бути встановлено випробувальний термін (ч. 3 ст. 26 КЗпП);
можливість збереження стажу, який надає право на щорічну основну відпустку;
можливість за певних обставин, зокрема передбачених колективним договором, на збереження низки інших соціально-побутових пільг.
Але зараз ми розглядатимемо гарантію на збереження заробленої за старим місцем роботи, але невикористаної відпустки.
Невикористані відпустки працівника та грошова компенсація
Згідно зі ст. 24 Закону про відпустки, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи (ст. 19 цього Закону).
Нагадаємо, що до щорічних відпусток, згідно зі ст. 4 цього Закону, належать:
основна відпустка (стаття 6 цього Закону);
додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону);
додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону);
інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
У випадку переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за невикористані ним дні відпусток за його бажанням має бути перерахована на рахунок підприємства, куди перейшов працівник.
У такому разі до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, переведеному працівнику зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи (ст. 81 КЗпП, ст. 9 Закону про відпустки). При цьому щорічна відпустка повної тривалості надається на новому підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення.
Отже, у працівника, який планує перевестись, є три варіанти:
Використати зароблені відпустки за старим місцем роботи перед звільненням. Такі відпустки надаються у звичайному порядку.
Звільнитися за переведенням і отримати грошову компенсацію за невикористані відпустки.
Звільнитися за переведенням і використати ці відпустки за новим місцем роботи.
Оподатковуємо компенсацію за невикористану відпустку
Незалежно від того, чи виплачується грошова компенсація за невикористану відпустку самому працівникові, чи вона перераховується наступному роботодавцю, оподатковується вона однаково.
Отже, з такої компенсації сплачуються ЄСВ, ПДФО та ВЗ, і робить це роботодавець за попереднім місцем роботи (місцем звільнення працівника). Він же відносить суму такої компенсації до витрат (або нараховує її та суму ЄСВ за рахунок резерву відпускних).
Щодо ЄСВ
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ зазначається, що базою нарахування ЄСВ роботодавцями є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Таким чином, сума грошової компенсації за невикористану щорічну (основну та додаткову) відпустки, нараховану роботодавцем працівнику у місяці звільнення, є базою нарахування ЄСВ у місяці звільнення працівника.
Щодо ПДФО та ВЗ
Компенсація за невикористані відпустки підлягає оподаткуванню податковим агентом — працедавцем на загальних підставах у тому місяці, коли були нараховані, тобто у місяці звільнення у зв’язку з переведенням працівника. ПДФО сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом (пп. 168.1.2 ПКУ). Те саме стосується і ВЗ.
Зверніть увагу: дата перерахування грошових коштів іншому підприємству, що є новим місцем роботи працівника є датою виплати такого доходу. Тобто ЄСВ, ПДФО та ВЗ треба буде сплатити або під час виплати грошової компенсації працівнику, або під час перерахування такої компенсації новому роботодавцю.
Нараховуємо відпускні на новому підприємстві
На жаль, у Порядку № 100 не прописано окремих правил розрахунку відпускних працівникам, прийнятих за переведенням. Тому знову доводиться звертатися до роз’яснень Мінсоцполітики. Слід звернути увагу, що позиція цього органу щодо таких відпускних в останні роки змінилася.
Так, у листі Мінсоцполітики від 22.02.2008 р. № 33/13/116-08 зазначалося, що працівник, якого було переведено на роботу на інше підприємство (грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток була перерахована на рахунок цього підприємства), має право на використання щорічної відпустки повної тривалості, а у випадку звільнення — на отримання грошової компенсації.
При цьому середня заробітна плата для оплати часу щорічної відпустки працівникові, який пропрацював на підприємстві, установі, організації менше року, обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи на підприємстві, куди перейшов працівник, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка. Тобто так, як це зазначено у Порядку № 100 для решти працівників.
У цьому листі Мінсоцполітики наполягало, що нарахована за попереднім місцем роботи компенсація за невикористані дні щорічних відпусток і перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник, працівникові не виплачується.
Але у листі від 25.11.2015 р. № 1531/13/84-15 Мінсоцполітики застосовує протилежний підхід. За ним сума відпускних за дня відпустки, заробленої і невикористаної за старим місцем роботи, виплачується за рахунок отриманої новим роботодавцем компенсації.
Отже, коли працівник переводиться, йому за старим місцем роботи надають довідку (у довільній формі), в якій зазначається, скільки днів відпустки за ним залишається (не було використано), яка сума компенсації за це перерахована на нове місце роботи (бажано, із зазначенням середньоденної заробітної плати, з якої мають бути оплачені зароблені відпускні).
Вас може зацікавити
У книзі обліку щорічних і додаткових відпусток працівників подані рекомендації щодо його ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також, щоб використовувати його дані для підготовки квартальної і річної звітності.
Ласкаво просимо
Реклама
