Трудовий договір може бути розірвано як з ініціативи працівника, так і з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а основним законодавчим нормативно-правовим актом, який регулює питання звільнення працівників, є Кодекс законів про працю України, зокрема ст. 36, 38, 39, 40, 41.

Підставою для припинення трудового договору, відповідно до чинного законодавства є:

• угода сторін;
  
  
• закінчення строку трудового договору;
  
  
• розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41 КЗпП) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45 КЗпП);
  
  
• відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці;
  
  
• набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;
  
  
• підстави, передбачені контрактом;
  
  
• підстави, передбачені іншими законами.

Також необхідно знати, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А групи І та власник або уповноважений ним орган зобов’язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 КЗпП.

У разі затримання видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Слід пам’ятати, що працівник не може бути звільнений у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці.

Так, відповідно до ст. 43 КЗпП передбачено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу провадиться за попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Якщо припинення трудового договору проводиться на загальних підставах (ст. 36 КЗпП) або за ініціативою самого працівника (ст. 38 і 39 КЗпП), то попередня згода профспілкового органу в таких випадках не вимагається.

У разі незаконного звільнення працівник має право звернутися до суду для захисту своїх прав та у разі винесення рішення про поновлення на роботі одночасно ухвалюється і рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Валентина Бабкіна