Мінсоцполітики у листі від 27.12.2017 р. № 2993/0/101-17 дало роз’яснення щодо виплати працівникові окладу (місячної тарифної ставки) у випадку, коли ним не відпрацьовано місячну норму праці.

Спеціалісти відомства зазначили, що якщо працівником:

• виконано місячну норму праці — йому мають нарахувати оклад,
  
  
• відпрацьовано неповний місяць чи не виконано норму праці — оклад нараховується пропорційно виконаній нормі праці (часу).

При цьому, якщо відпрацьовано замість 20 робочих днів 15 днів тощо, то оплата провадиться виходячи із денного заробітку працівника та кількості відпрацьованих ним робочих днів місяця.

Водночас бувають випадки, коли працівник відсутній на робочому місці упродовж декількох годин (запізнився на роботу на декілька годин, перебував у суді тощо), у такому випадку оплата відпрацьованих годин у цей день провадиться виходячи із розрахованого годинного заробітку працівника.

Від редакції «Дт-Кт» Останній абзац — це пряма цитата із названого листа Мінсоцполітики. Втім, роботодавцю, перш ніж табелювати відсутність працівника на робочому місці та нараховувати зарплату, слід проаналізувати причини такої відсутності. Якщо така відсутність не пов’язана із виконанням трудових обов’язків або громадських обов’язків фізособи, передбачених законодавством, то так, години такої відсутності не оплачуються. А ось якщо причиною такою відсутності було виконання трудових обов’язків (наприклад, візит до банку, в ДФС або ФСС, до нотаріуса, суду тощо — якщо він здійснюється на користь інтересів роботодавця), незважаючи на те, що виконання таких обов’язків відбувається поза робочим місцем, табелювати години такої відсутності як неявку на роботу без поважних причин, звісно, не треба. Такі години табелюються як звичайні, відпрацьовані на робочому місці. Також згідно зі ст. 119 КЗпП, на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. У цьому листі Мінсоцполітики зазначає перебування у суді. Але чи завжди такий час належить до неоплачуваного? Згідно зі ст. 139 ЦПКУ, свідку виплачується компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять — пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов’язану зі цивільною справою, якщо це не входить до їхніх службових обов’язків. Суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов’язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат. Тобто, якщо за цивільною справою, яку веде роботодавець, його працівник виступає експертом, він має право на отримання за це зарплати (якщо це входить в його трудові обов’язки), а свідок — на збереження середнього заробітку. Які оплатити фізособі має роботодавець, хоча, якщо рішення суду буде на його користь, то інша сторона має сплатити компенсацію таких витрат (ст. 138 ЦПКУ). Аналогічні норми щодо кримінального судового провадження містяться в статтях 121 та 122 КПКУ. Отже, якщо перебування у суді пов’язане зі справою, в якій стороною є роботодавець, і працівник в цій справі (судовому провадженні) був свідком або експертом, говорити про неоплачуваний час, на нашу думку, недоречно.

Вас може зацікавити
	Газета «Кадри і зарплата» Газета «Кадри і зарплата» — надійний помічник у роботі кадровика та бухгалтера. Наші передплатники двічі на місяць отримують оперативну інформацію про всі зміни в законодавстві, свіжі листи Міністерства соціальної політики України та Державної фіскальної служби України, з питань праці. Наше видання нагадає про строки звітності та сплату податків, надасть консультації з проблемних ситуацій, фахові відповіді досвідчених експертів на актуальні запитання з практичними прикладами та посиланнями на законодавчі акти. Придбати видання