Чи затверджено порядок обчислення відпусток, у тому числі пропорційно до відпрацьованого працівниками часу? Які дні зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну основну і додаткові відпустки (ч. 1 і 2 ст. 9 Закону «Право на відпустки»): календарні чи робочі і навчальні?

Які дні мають бути використані для розрахунку тривалості відпустки працівника?

Якої тривалості буде відпустка, якщо працівник відпрацював до звільнення лише половину дня або лише п’ять робочих днів і щорічна основна відпустка становить 28 календарних днів?

Чи виплачується грошова компенсація за всі не використані таким працівником дні щорічної відпустки та в якому розмірі?

Якщо внаслідок розрахунку тривалість відпустки становить, наприклад, 5,01 або 5,49 або 5,51 або 5,99 календарного дня, то відпустка якої тривалості (в яких числах, одиницях) має бути надана працівникові?

Консультує Міністерство соціальної політики України

Порядок обчислення відпусток, у тому числі пропорційно до відпрацьованого часу, не затверджувався.

Водночас слід зазначити, що ст. 119 проекту Трудового кодексу України, зареєстрованого у Верховній Раді України 27.12.2014 р. за № 1658 (доопрацьований 20.05.2015 р.), який готується до розгляду в другому читанні, зокрема передбачається: якщо працівник до звільнення пропрацював частину робочого року, гарантійні виплати проводяться пропорційно до відпрацьованого часу за кількість днів відпустки, що визначається з точністю до однієї десятої. Під час заокруглення частини, менші від п’яти сотих, не враховуються, а частини, що дорівнюють п’яти сотим або є більшими, враховуються як одна десята.

Оскільки загального нормативно-правового акта, який би визначав порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки, немає, а також оскільки відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон) тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях, під час підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно до відпрацьованого часу доцільно скористатися механізмом нарахування оплати днів відпустки, закладеним у постанові Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», тобто прив’язку розрахунку днів відпустки робити до календарних днів робочого року, в якому працював працівник.

Якщо у працівника, щорічна основна відпустка становить 24 календарних дні, робочий рік, за який надається відпустка, починається з 7 грудня 2015 р. і закінчується датою звільнення з роботи 12 лютого 2016 р. (останній день роботи — 12 лютого 2016 р.), тобто він відпрацював 48 календарних днів.

У такому разі тривалість днів щорічної основної відпустки пропорційно до відпрацьованого часу можна розрахувати так:

1. Визначається кількість днів щорічної відпустки, які припадають на один календарний день, без урахування святкових і неробочих днів у цілому за рік:
   24 к. д. відпустки: (366 – 11) = 0,0676 к. д.
   
   
2. Одержаний результат множать на кількість календарних днів без урахування святкових і неробочих днів, відпрацьованих працівником у робочому періоді з 7 грудня 2015 до 12 грудня 2016 р. включно:
   0,0676 к. д. х 48 к. д. = 3,24 к. д.

У наведеному прикладі на момент звільнення працівник мав право на три (з урахуванням математичних правил заокруглення) календарних дні щорічної основної відпустки. Якщо з розрахунку виходить, наприклад, 0,5 і більше десятих — це число заокруглюється до більшого цілого числа, тобто до одного календарного дня.

Щодо кількості календарних днів у році, які враховуються в наведеній формулі, то їхня кількість залежить від того, на який рік (високосний чи ні) припала дата звільнення працівника.

Згідно зі ст. 7 і 8 Закону щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці надаються за Списками виробництв, цехів, професій і посад, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р. № 1290 (із змінами).

Конкретна тривалість відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці установлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці також установлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Статтею 9 Закону чітко визначено, що до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховується тільки час фактичної роботи із шкідливими і важкими умовами праці або з особливими характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менш як половину тривалості робочого дня, встановленої для працівників такого виробництва, цеху, професії або посади; час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці; час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Отже, враховуючи викладене, якщо працівник хворів, перебував у відпустці без збереження заробітної плати, на навчанні тощо або певну кількість робочих днів був зайнятий в умовах, передбачених Списком, менш як половину тривалості робочого дня, — ці дні не зараховуються до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці. Тому в таких випадках працівникові надається така відпустка тривалістю пропорційно до фактично відпрацьованого часу, а не повної тривалості.

Облік часу, відпрацьованого в умовах з особливим характером праці, проводить власник або уповноважений ним орган.

Складання простої арифметичної пропорції для розрахунку конкретної тривалості щорічної додаткової відпустки не вимагає розробки окремого механізму її розрахунку: виходячи з тривалості додаткової відпустки за повний робочий рік (передбачено Списком) конкретна її тривалість розраховується пропорційно до кількості днів, коли працівник фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менш як половину тривалості робочого дня.

Відповідно до ст. 241¹ КЗпП строки виникнення і припинення трудових прав та обов’язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.

Тобто день звільнення є повним робочим днем, а не його половиною.

Також слід звернути увагу, що Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 р. № 346 (далі — Порядок).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що в разі звільнення керівних, педагогічних, наукових і науково-педагогічних працівників навчальних закладів та навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічної основної відпустки з розрахунку повної її тривалості, а особам, які до звільнення пропрацювали менш як 10 місяців, — пропорційно до відпрацьованого ними часу (з розрахунку тривалості щорічної основної відпустки за кожний відпрацьований місяць — 5,6; 4,2 і 2,8 календарних дня за тривалості щорічної основної відпустки відповідно 56; 42 і 28 календарних днів).

Віталіна Коркушко