Відповідно до статті 105 КЗпП України працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника.

Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі. Законодавство про працю України не повною мірою регулює питання роботи за суміщенням професій (посад).

Питання, щодо суміщення професій (посад) регулюється постановою Ради Міністрів СРСР «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» від 04.12.81 р. № 1145 (далі — Постанова № 1145) та Інструкцією щодо застосування постанови Ради Міністрів СРСР від 04.12.81 р. № 1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)», затвердженої постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань, Міністерства фінансів СРСР і ВЦРПС від 14.05.82 р. № 53-ВЛ, які є чинними відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу PCP» від 12 грудня 1991 р. № 1545-ХІІ, і застосовуються у частині визначення поняття «суміщення професій (посад)».

Підприємства госпрозрахункової сфери самостійно вирішують питання покладення на працівників виконання поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткового обсягу робіт і встановлення доплат за суміщення професій.

Постановою № 1145 передбачено, що суміщення професій (посад) допускається за згодою працівника протягом встановленої законодавством тривалості робочого дня (робочої зміни), якщо це економічно вигідно і не призводить до погіршення якості продукції, виконуваних робіт, обслуговування населення.

Суміщення професій (посад) не може встановлюватись роботодавцем, якщо для виконання роботи законодавством передбачено вимоги до рівня освіти, та стану здоров’я працівника.

Доручення виконання роботи на умовах суміщення оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, яким визначають суміщену посаду, умови виконання роботи та розмір винагороди, у вигляді доплати до посадового окладу (тарифної ставки). Доручення виконання працівником поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) вважається зміною діючого трудового договору, яка пов’язана із встановленням додаткових прав та обов’язків працівнику.

Не оформлення наказом (розпорядженням) роботодавця виконання роботи працівником на умовах суміщення професій (посад) не може розглядатись, як відсутність змін у трудових відносинах, якщо поведінка сторін трудового договору фактично засвідчила їхню волю до настання відповідних правових наслідків та, що такі правові наслідки настали.

Якщо роботодавець доручив виконувати працівнику роботу на умовах суміщення професій (посад), а працівник з відома та/або розпорядження роботодавця, яке документально не було оформлено, приступив та виконував поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою), що підтверджується належними доказами, такі відносини вважатимуться трудовими відносинами на умовах суміщення професій (посад).

Відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Роботодавець, як суб’єкт організації оплати праці не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами (ст. 22 Закону України «Про оплату праці»).

Розмір доплати за виконання роботи суміщенням професій (посад) на підприємствах госпрозрахункової сфери законодавством не обмежуються, і встановлюється, як правило, в межах економії фонду заробітної плати за тарифною ставкою і окладом суміщуваної посади працівника.

У бюджетній сфері доплата за суміщення професій (посад) встановлюється у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (тарифної ставки).

Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 у тому разі, коли умови про розміри доплат за виконання працівником поряд з основною роботою додаткової роботи за іншою професією чи посадою (суміщення професій, посад) або обов’язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи не були визначені відповідно до статті 105 КЗпП України у колективному договорі чи погоджені інакше за відсутності останнього, розмір доплати за таку роботу, виконану за розпорядженням власника або з його відома, визначається судом з урахуванням її складності, характеру, обсягу, а також ступеня використання робочого часу та тарифної ставки працівника.

Відповідно до частини п’ятої статті 55 Конституції України кожен має право будь якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Працівники мають на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (ст. 2 КЗпП України).