У статті розглядаються норми трудового законодавства, що регулюють питання оплати праці працівника, направленого у відрядження: чи підлягають оплаті такому працівникові добові витрати; компенсується оплата праці в надурочний час у порядку, визначеному статтею 106 КЗпП України; як обчислюється середній заробіток; які виплати включаються до розрахунку середньої заробітної плати працівника. Крім того, автор зупиняється на питаннях поширення на працівника режиму робочого часу того підприємства, куди його направили у відрядження, і відображення кількості фактично надурочно відпрацьованих годин під час відрядження в табелі обліку використання робочого часу.

Працівника направлено у відрядження із залученням до виконання надурочних робіт під час відрядження. Чи підлягають оплаті вказаному працівникові добові витрати і чи компенсується оплата праці в надурочний час у порядку, визначеному статтею 106 КЗпП України? Як відображати кількість фактично відпрацьованих надурочних годин під час відрядження у табелі обліку використання робочого часу?

Трудове законодавство гарантує збереження за відрядженими працівниками місця роботи (посади) і середнього заробітку (частина третя ст. 121 КЗпП).

У період відрядження працівникам нараховується не заробітна плата, а середній заробіток, який розраховується виходячи із середньомісячної заробітної плати за останні два календарних місяці роботи, що передують відрядженню, згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі — Порядок № 100).

Звернути увагу. Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 працівникові, який пропрацював на підприємстві менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

До розрахунку середньої заробітної плати включаються:

• основна заробітна плата;
• доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт працівниками-почасовиками; високі досягнення у праці, високу професійну майстерність; умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою; вислугу років тощо);
• виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електро- та теплової енергії;
• винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Премії входять до заробітку того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і триваліший проміжок часу, включаються до заробітку в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли кількість робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарних місяці враховуються пропорційно до часу, відпрацьованого в розрахунковому періоді. Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку додаванням до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.

До розрахунку середньої заробітної плати під час відрядження не включатимуться виплати, перелік яких наведено в підпунктах «а»–«л» пункту 4 Порядку № 100, та виплати за час, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток (як-от, за час щорічної або додаткової відпустки, відрядження тощо) та допомога по тимчасовій непрацездатності.

Сума виплат, які включаються в середній заробіток працівника, ділиться на загальну кількість відпрацьованих ним робочих днів за останні два календарних місяці та помножується на кількість робочих днів, що припадають на період відрядження.

Згідно із Загальними положеннями Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 17 березня 2011 року № 362 (далі — Інструкція № 362), середній заробіток за час перебування працівника у відрядженні зберігається на всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи. Проте слід пам’ятати, що на відрядженого працівника поширюється режим робочого часу того підприємства, куди його відрядили. Скажімо, якщо на підприємстві, яке направило працівника у відрядження, вихідними днями є субота і неділя, а на підприємстві, куди його відрядили, — неділя і понеділок, то такий працівник змушений буде працювати на підприємстві, куди його відрядили, в суботу, а відпочивати — в понеділок. З цього приводу «рідне» підприємство оплатить такому працівникові за роботу в суботу подвійну середню заробітну плату згідно зі статтею 107 КЗпП*, а за понеділок — виплатить середньоденний заробіток.

На нашу думку, аналогічно слід оплачувати працю і в разі, коли відряджений працівник працює надурочно під час відрядження. Адже неодмінність працювати надурочно зумовлена виробничими потребами підприємства.

Звернути увагу. Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Власник або уповноважений ним орган може застосовувати такі роботи лише у виняткових випадках, визначених законодавством у пунктах 1–5 статті 62 КЗпП. Надурочні роботи можуть проводитися власником або уповноваженим ним органом лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства.

Час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважається надурочним і оплачується згідно зі статтею 106 КЗпП. Так, при погодинній оплаті праці години надурочної роботи оплачуватимуться в подвійному розмірі годинної ставки; при відрядній — встановлено доплату в розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, — за всі відпрацьовані надурочні години.

Звернути увагу. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

При залученні до надурочних робіт слід пам’ятати про обмеження, встановлені КЗпП. Згідно зі статтею 63 та іншими статтями КЗпП забороняється залучати до надурочних робіт:

• вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 176);
• працівників, яким не виповнилося 18 років (ст. 192);
• працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять (ст. 220).

Відповідно до положень КЗпП допускається залучати до надурочних робіт деякі категорії працівників лише за їх згодою, а саме:

• жінок, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей-інвалідів (ст. 177);
• інвалідів — за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (ст. 172 КЗпП);
• батьків, які виховують дітей без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також опікунів (піклувальників), прийомних батьків. (ст. 186¹).

Законодавством можуть бути передбачені й інші категорії працівників, що їх забороняється залучати до надурочних робіт (частина друга ст. 63 КЗпП).

Як і в разі роботи у вихідні дні, оплачуватиме надурочну роботу те підприємство, яке відрядило працівника. Тому для підтвердження надурочної роботи у відрядженні працівникові доречно буде надати своєму підприємству документ, який би підтверджував, що він справді працював надурочно під час відрядження. До того ж, згідно зі статтею 65 КЗпП, на підприємстві годиться вести облік надурочних робіт для кожного працівника, при цьому для переважної більшості працівників кількість надурочних годин не має перевищувати 4 год. протягом двох днів та 120 год. на рік. Підтвердним документом може бути будь-який документ, завірений печаткою та підписом керівника підприємства, на яке направляли працівника у відрядження (довідка, копія наказу про залучення до надурочних робіт з переліком працівників, копія табеля або графіка змінності тощо).

У табелі обліку використання робочого часу (типова форма № П-5, затверджена наказом Державного комітету статистики України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 5 грудня 2008 року № 489) надурочні години роботи позначаються кодом: буквеним — НУ, цифровим — 05. Дні відрядження: буквеним кодом — ВД, цифровим — 07. Відображенню в табелі використаного робочого часу відведено два рядки: в одному з них проставляють відмітки умовних скорочених позначень видів затрат робочого часу, а в другому — записують кількість годин за ними.

Звернути увагу. У пункті 2 примітки типової форми № П-5 зазначено, що вона носить рекомендаційний характер і складається з мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень.

При потребі зазначена форма може бути доповнена іншими показниками, потрібними для обліку на підприємстві. Тому дні відрядження, в які працівник працював надурочно, можуть позначатися в табелі підприємства, яке відрядило працівника, за допомогою буквеного коду відрядження — ВД (цифрового — 07) із зазначенням фактичної кількості відпрацьованих годин (серед них — надурочних) або ж підприємство може ввести інше позначення.

Добові працівникові виплачуватимуть за кожен день відрядження попри режим та обсяг роботи під час відрядження. Коли визначають розмір добових, день вибуття у відрядження й день прибуття до місця постійної роботи зараховуватимуться як два дні. У разі якщо відрядження розпочинається, триває або завершується у вихідний день, відповідно до Інструкції № 362 добові за ці дні виплачуються на загальних підставах.
_________
* Міністерство праці та соціальної політики України в листах від 22 січня 2007 року № 31-18030-07-10/854 та від 13 червня 2007 року № 442/13/84-07 роз’яснило, що оплата за дні відрядження у вихідні та святкові дні обчислюється у подвійному розмірі відповідно до статті 107 КЗпП.

Статья предоставлена нашему порталу
редакцией журнала «Довідник кадровика»