Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичних осіб підприємців.

Статтею 10 цього Закону визначено, що конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і роботодавцем, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше, ніж за два тижні до встановленого графіком терміну.

Роботодавець зобов’язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Ознайомлення з наказом про надання відпустки працівник підтверджує своїм підписом. На підставі наказу (розпорядження) про надання відпустки розраховується заробітна плата за час відпустки.

На період заміщення тимчасово відсутнього працівника роботодавцю надане право приймати нових працівників за строковими трудовими договорами, незалежно від причин його відсутності (абз. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-ІX).

Якщо обов’язки відпускника може виконувати інший працівник у вільний від основної роботи час, з ним слід укласти окремий трудовий договір за «внутрішнім» сумісництвом.

Якщо підібрати заміну з числа працівників не вдається, слід розглядати можливість тимчасового прийняття на роботу іншого працівника за строковим трудовим договором (ст. 23 КЗпП України).

Прийняття на роботу за строковим трудовим договором оформляється в тому самому порядку, що й за безстроковим. Але у заяві працівника та у наказі про прийняття на роботу слід обов’язково вказати про строковий характер трудового договору і зазначити строк дії договору.

Правове становище працівників, які уклали строкові трудові договори, не відрізняється від правового становища працівників, що уклали трудові договори на невизначений строк.

Якщо один з працівників перебуває у відпустці чи хворіє, з іншим працівником може бути укладено на цей час трудовий договір про роботу за сумісництвом.

При цьому облік робочого часу працівника має провадитися за кожним договором окремо.

Відповідно і оплата праці має провадитися окремо за кожним трудовим договором, тобто за основним трудовим договором і за договором за сумісництвом чи строковим трудовим договором.