Відеоспостереження на підприємстві може мати позитивні наслідки, якщо воно здійснюватиметься за взаємної згоди сторін трудового договору з метою продуктивності праці, забезпечення контролю за дотриманням норм з охорони праці та ін. Однак, здебільшого роботодавці, застосовуючи відеоспостереження, зацікавлені в контролі за поведінкою працівника на робочому місці.

Це вважається превентивною мірою, щоб виключити неналежне виконання службових обов’язків працівником, неправомірне використання майна роботодавця в особистих цілях тощо. Також роботодавці використовують відеозйомку, як доказ дисциплінарних порушень з боку працівників.

Відповідно, відеоспостереження на підприємстві повинно мати аргументовану мету та законну підставу. Важливим є врегулювання питання на законодавчому рівні. Відеозйомка повинна здійснюватися відкрито, а працівники мають бути належним чином повідомлені про відеоспостереження.

Відеозйомка на робочому місті — це збирання, зберігання та використання інформації про особисте життя фізичної особи, тобто персональних даних такої особи, що може становити недозволене втручання в особисте життя певної особи. Щоб таке втручання було законним, воно повинно відбуватися за згодою відповідної фізичної особи, тобто конкретного працівника.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 20.01.2012 р. № 2-рп/2012, де досліджувалися питання про те, що слід розуміти під інформацією про особисте життя, а також чи є збирання, зберігання, використання та поширення інформації про особу втручанням в її особисте життя, особистим життям фізичної особи є її поведінка у сфері особистісних, сімейних, побутових, інтимних, товариських, професійних, ділових та інших стосунків поза межами суспільної діяльності, яка здійснюється, зокрема, під час виконання особою функцій держави або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 302 Цивільного кодексу України, збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Частиною 2 статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» (далі — Закон № 2297), встановлено, що поширення персональних даних без згоди суб’єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини

Якщо проаналізувати зміст Закону № 2297, який регулює відносини, пов’язані із захистом та обробкою персональних даних та спрямований на захист права особи на особисте життя, бачимо, що він застосовуватиметься до контексту відеозйомки на робочому місті, адже у розрізі положень цього закону йдеться про обробку певних персональних даних працівника.

При цьому обробкою, згідно із Законом № 2297, вважається будь-яка дія або сукупність дій, а саме: збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення. Отже, факт відеозйомки працівника на робочому місці вже є обробкою персональних даних такого працівника, тобто відомостей чи сукупності відомостей про працівника, який ідентифікований або може бути конкретно ідентифікований.

Разом з тим, такі персональні дані працівника є — конфіденційною інформацією, оскільки це інформація про фізичну особу.

Враховуючи вимоги Закону № 2297 до обробки персональних даних, обробка персональних даних про фізичну особу, що є конфіденційною інформацією, без згоди відповідної особи не допускається, крім випадків, чітко визначених законом.

Таким чином, можемо зробити висновок, що відеозйомка на робочому місті — це щонайменше збирання, зберігання та використання інформації про особисте життя фізичної особи, тобто персональних даних такої особи, що може становити недозволене втручання в особисте життя певної особи.

Разом з тим, варто зазначити, що приховане відеоспостереження можуть проводити тільки правоохоронні органи, з дозволу суду.

Згідно із законодавством України, за використання негласних технічних засобів інформації існує кримінальна відповідальність.

Згідно норм статті 359 Кримінального кодексу України, незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Незаконне придбання або збут спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, а також незаконне їх використання караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, — караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років.

Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, — караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Також необхідно враховувати, що, влаштовуючись або вже працюючи на певній посаді, працівник має право на повну достовірну інформацію про умови праці та вимоги на робочому місці, що передбачено ст. 29 Кодексу законів про працю України.

Отже, враховуючи вищевикладене, роботодавцю необхідно: регламентувати внутрішні процедури моніторингу працівників та довести їх до відома працівників. Тим самим забезпечується правова чистота такого процесу, як відеозйомка особи.

Що потрібно зробити роботодавцю для того, щоб встановити відеонагляд:

• прийняти наказ про організацію відеоспостереження. З таким наказом потрібно ознайомити всіх працівників, таким чином поінформувати про відеоспостереження;
• включити пункт у правила внутрішнього трудового розпорядку про функціонування системи відеоспостереження;
• у приміщенні, у якому проводиться відеоспостереження, повинні бути попереджуючі таблички на видному місці;
• працівники, що обслуговують систему відеоспостереження, в обов’язковому порядку повинні бути ознайомленні з розробленим роботодавцем Положенням про захист персональних даних, щоб уникнути розголошення персональної інформації про співробітників.

Отже, на захисті працівників в даному питанні стоять ряд законів та нормативно правових актів. Відповідно, щоб уникнути скарг на порушення прав працівників та закону можемо порадити роботодавцю отримувати у працівників письмову згоду на відеоспостереження за робочими місцями та робочими процесами, в інакшому випадку, роботодавець ризикує стати стороною судового процесу у якості відповідача.

Вас може зацікавити
	Журнал реєстрації перевірок Журнал реєстрації перевірок розроблений із урахуванням затвердженої форми (наказ Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 10 серпня 1998 року № 18). Хоч ведення Журналу реєстрації перевірок є добровільним, його наявність на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи — підприємця спростить початок проведення перевірки чи інспекційного відвідування та полегшить знайомство з представниками контролюючих органів. Придбати видання

Анастасія Красюк