На даний момент існує чотири види документів, які можна назвати загальним терміном «повістка».

Щодо вручення повісток

Вручення повісток проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності.

Окрім того, повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Повістка має бути вручена особисто або уповноваженими особами, повинен бути складений акт про відмову від отримання повістки із підписами уповноважених осіб та свідків.

У разі надходження на підприємство листа з територіального центру комплектування та соціальної підтримки, відповідальний за ведення військового обліку зобов’язаний вручити повістку військовозобов’язаному працівнику під підпис.

Якщо працівник відмовляється від отримання повістки, то відповідальна особа за ведення військового обліку має скласти акт про відмову від підпису та отримання повістки і відправити його до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Законодавством чітко не визначено де саме має відбуватися вручення повісток, а тому вручення повістки на вулиці, блокпостах, за місцем проживання тощо не є незаконним. Основна умова — встановлення особи, якій вручається така повістка, що здійснюється на підставі документів, що посвідчують особу (паспорт, посвідчення водія тощо).

Однак якщо, наприклад, черговий на блокпосту має порожні бланки з підписом начальника військкомату та печаткою і він просто заповнює їх — це порушення.

Якщо людина заповнює порожній бланк з підписом і печаткою керівника територіального центру, можна фіксувати такі дії (на відео, викликати юриста), а потім оскаржити їх через складання відмови від повістки.

У законодавстві не вказано, що повістка має бути заповнена у приміщенні ТЦК та СП. Через таку законодавчу колізію маємо суперечності. Чіткої норми немає, тому і є випадки заповнення порожніх бланків. Але повістка виписується на підставі розпоряджень територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підписується його керівником. Тобто, це робиться завчасно. У постанові вказано, що є перелік осіб, які мають право на вручення повісток, лише на вручення. Таким чином, заповнювати вони їх не можуть.

Водночас, отримання повістки ще не означає, що людину мобілізують.

Виклик — це перевірка облікових даних насамперед і проходження медичного огляду визначення придатності.

Види повісток

На даний момент існує чотири види документів, які можна назвати загальним терміном «повістка».

• Повістка, яка вручається з метою уточнення облікових даних

Даний вид повістки вручається призовнику для внесення відомостей до бази щодо особи призовника, його сімейного стану, інформації про працевлаштування, наявність чи відсутність дітей. Результатом такої перевірки можуть бути виявленні підстави для звільнення від служби в армії, наприклад, за наявності дитини. Окрім того, можуть бути встановлені підстави для відстрочки від призову на строкову військову службу, якщо в призовника є захворювання, які унеможливлюють проходження військової служби.

• Повістка на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК)

Повістка, яка зобов’язує призовника пройти медичне обстеження. До повістки додається картка дослідження та медичного огляду військовозобов’язаного, у якій зазначається, про придатність чи непридатність призовника до строкової служби.

• Повістка-призов на строкову військову службу (під час воєнного стану не вручається, так як не має призову на строкову службу)

У такій повістці вказано термін, у який потрібно з’явитися до призовної дільниці. Окрім того в такій повістці зазначається, що при собі необхідно мати: паспорт, військовий квиток (тимчасове посвідчення) або посвідчення про приписку до призовної дільниці (для призовників), а також, обліково-послужну картку та мобілізаційне розпорядження (при наявності).

• Мобілізаційне розпорядження

Такий вид повістки вручається військовозобов’язаним особам, котрі пройшли медичну комісію та визнані придатними до несення військової служби. Здебільшого мобілізаційне розпорядження вручається під час оголошення мобілізації. У мобілізаційному розпорядженні зазначається про обов’язок з’явитися у визначений призовний пункт протягом 24 годин після оголошення мобілізації.

Поважними причинами (має бути документально підтверджено) для неприбуття до призовних дільниць у вказаний в повістці час є:

• потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час призову і стала перешкодою своєчасному прибуттю;
• смерть або тяжка хвороба близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата або сестри, діда, баби) або близького родича його дружини.

Яка відповідальність передбачена за невиконання вимог повістки?

Якщо людина у зазначений у повістці час не прийшла у територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, це вважається порушенням правил мобілізації. За це передбачено такі санкції:

За порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію винна особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності відповідно до статті 210¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) у вигляді штрафу в розмірі від 1700 до 3400 грн. (3400–5100 грн для посадовців), якщо йдеться про повістку для уточнення даних або проходження медкомісії.

Національній поліції України надано право здійснювати адміністративне затримання військовозобов’язаних при порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та доставляти їх до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (статті 259 та 262 КУпАП, частина третя статті 38 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»).

За ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, винну особу може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за статтею 335 Кримінального кодексу України.

Статтею 336 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 5 років може настати за статтею 336 Кримінального кодексу України, якщо людині вручили «бойову» повістку (тобто на відправку, після проходження медкомісії та із зазначенням військової частини, куди вона відбуває) і вона не прийшла на збори.

Вручення повісток, їх отримання регулюється Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Положенням «Про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

Судова практика

Верховний Суд у своїй постанові від 8 вересня 2022 року справа № 300/1263/22 сформував правовий висновок, що до того чи можна оскаржувати повістку вручену співробітниками ТЦК та СП.

Так, Верховний Суд зазначив наступне:

«В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв’язку з виконанням ними конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу», частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов’язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» передбачено, що військовий обов’язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов’язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

При цьому за приписами частини сьомої статті 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» виконання військового обов’язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об’єднані районні), міські (районні у містах, об’єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі — територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов’язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.

Зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі, зводиться фактично до оскарження повістки, якою наказано ОСОБА_1 з’явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з пунктом 8 Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 р. № 65 місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб — підприємців доручено, зокрема організувати та забезпечити у встановленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу.

Відповідно до Положення про підготовку та проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 21.03.2002 р. № 352 (далі — Положення № 352), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2021 р. № 100, оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями військових комісарів обласних та районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За змістом пункту 56 Положення № 352 у триденний строк після набрання чинності Указом Президента України про проведення призову громадян України на строкову військову службу керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки видають накази про проведення призову громадян України на строкову військову службу.

Оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють оповіщення громадян про виклик за розпорядженнями їх керівників.

Саме по собі оповіщення громадян про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформлюється у вигляді повісток та по суті оскаржувана позивачем повістка, яка складена відповідачем на виконання законодавства з питань військового обов’язку та вручена позивачу, не є рішенням чи дією суб’єкта владних повноважень у розумінні КАС України.

За пунктом 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

При цьому під публічною службою відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України розуміється діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Варто зауважити, що повістка являється лише засобом оповіщення військово зобов’язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, форма якої визначена Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 р. № 921, та не має обов’язкового наслідку укладення контракту для проходження військової служби.

При цьому обов’язок військовозобов’язаної особи з’явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений не оскаржуваною позивачем повісткою, а Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Наведене свідчить про відсутність порушення суб’єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду, що є обов’язковою умовою надання правового захисту судом.

За такого правового врегулювання та обставин справи, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі з підстав пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

При цьому поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду».

Тобто виходячи з даної правової позиції Верховного Суду повістка є лише засобом оповіщення військовозобов’язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, форма якої визначена Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних та не має обов’язкового наслідку укладення контракту для проходження військової служби.

По суті оскаржувана позивачем повістка, яка складена відповідачем на виконання законодавства з питань військового обов’язку та вручена позивачеві, не є рішенням чи дією суб’єкта владних повноважень у розумінні КАС України.

Так оскаржувати в суді можна вже висновок військово-лікарської комісії, яку військовозобов’язаний проходить після вручення йому повістки на проходження ВЛК і в разі не згоди з даним висновком, його можна оскаржувати у адміністративних судах.

Також, дуже часто порушується право громадян, які є військовозобов’язаними, з боку територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки при ухвалені ними постанов про притягнення військовозобов’язаних до адміністративної відповідальності.

Так наприклад рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14.11.2022 р. справа № 756/3556/22, суд задовольнив позов громадянина України, який є військовозобов’язаним про визнання протиправною та скасування постанови територіального центру комплектування та соціальної підтримки про адміністративне правопорушення.(рішення набрало законної сили).

Позивач звернувся з позовною заявою до суду про визнання протиправною та скасування постанови територіального центру комплектування та соціальної підтримки про адміністративне правопорушення.

Позивач зауважив, що після того, як йому вручили повістку про виклик до ТЦК та СП, він по особистим обставинам не зміг з’явитись, при цьому повідомив співробітників ТЦК та СП, що він не підлягає мобілізації так як є заброньованою особою відповідно до наказу Міністерства економіки «Про бронювання військовозобов’язаних за суб’єктами господарювання агропромислового комплексу».

При цьому начальником ТЦК та СП було винесена постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

При цьому Позивач зазначив, що дана постанова була прийнята без його участі, він не був повідомлений про дату і час розгляду справи ТЦК та СП щодо притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, чим ТЦК та СП порушив конституційні права Позивача.

В свою чергу суд зазначив наступне:

«Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За нормативними правилами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов’язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 256 КУпАП визначено вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються його права і обов’язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За приписами ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім’я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Судом установлено, що ОСОБА_2 всупереч вимогам чинного законодавства не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим позбавлено останнього прав, гарантованих Конституцією України та ст. 268 КУпАП».

Суд задовольнив позов та скасував постанову територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Вас може зацікавити
	Курс «Військовий облік на підприємстві: документація та взаємодія» Курс враховує усі зміни законодавства, пов’язані з військовим обліком і мобілізаційною підготовкою. Основне у курсі: Про зобов’язання роботодавця вести військовий облік Хто має відповідати за ведення військового обліку? Роз’яснення щодо заповнення документів з військового обліку З якими органами доведеться взаємодіяти з питань ведення військового обліку? Про контроль ведення військового обліку Чи передбачено відповідальність за порушення ведення військового обліку? Отримати запис курсу

Данило Трясов