Відповідно до статті 34 КЗпП України простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Тобто простій передбачає зупинення роботи з об’єктивних причин та тимчасове припинення виконання посадових обов’язків. Таким чином, покладати обов’язки на іншого працівника за посадою на якій виник простій недоцільно.

У разі, якщо суб’єктом призначення приймається рішення про необхідність покладання посадових обов’язків за посадою щодо якої оголошено простій на іншого працівника виплата за додаткове навантаження здійснюється відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про державну службу».

Норма цієї статті передбачає, що виплата за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця встановлюється керівником державної служби державному службовцю за поданням його безпосереднього керівника у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця.