Чи застосовуються до працівників, які вивільняються під час воєнного стану, вимоги законодавства щодо попередження за два місяці та пропонування іншої роботи?

Частиною четвертою статті 49² Кодексу законів про працю України передбачено, що вимоги частин першої-третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються в зв’язку зі змінами в організації виробництва й праці, пов’язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до частин першої-третьої статті 49² КЗпП, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці.

Під час вивільнення працівників у випадках змін в організації виробництва й праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення в зв’язку зі змінами в організації виробництва й праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених КЗпП.

Положення частини четвертої статті 49² КЗпП стосуються виключно тих працівників, зміна організації виробництва й праці яких безпосередньо пов’язана з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація — це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту — на організацію й штати воєнного часу. Для працівників підприємств, установ, організацій, у яких зміни в організації виробництва й праці не пов’язані з виконанням мобілізаційних завдань, які продовжують роботу під час воєнного стану та не залучаються до мобілізаційних заходів, вимоги частин першої-третьої статті 49² КЗпП застосовуються в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, у випадку вивільнення працівників під час дії воєнного стану в зв’язку зі змінами в організації виробництва й праці, не пов’язаними з виконанням мобілізаційних завдань, застосовується порядок, передбачений Главою ІІІ-А КЗпП, за винятком вимог статті 43 щодо попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника.