Що змінилось у законодавстві про працю на період запровадження воєнного стану щодо використання щорічних відпусток та оформлення неоплачуваних відпусток?

Тривалість відпустки без збереження заробітної плати

До 24 березня 2022 року підставою для надання відпустки без обмеження строку у 15-днів була ст. 26 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР (карантин по причині Covid-19).

З 24 березня 2022 року з’явилась підстава у ч. 3 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-XI протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати такий вид відпустки, за заявою самого працівника, і в ніякому разі не може примусити піти у зазначену відпустку. Щодо тривалості перебування працівника у неоплачуваній відпустці, сторони обговорюють.

Чи може роботодавець відмовити у наданні неоплачуваної чи щорічної відпустки у період запровадження воєнного стану?

Так, може відмовити. Якщо працівник виконує роботи на об’єктах критичної інфраструктури. Винятки становлять, коли відпустка надається такому працівникові обов’язково:

• відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
• відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Щорічні відпустки у період запровадження воєнного стану

У п. 1 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136 зазначено, що у період воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні та відповідно до встановленого на підприємстві (установі, організації) графіку відпусток черги. Графіки відпусток доводять до відома працівників.

Зверніть увагу, що за потреби можна змінити терміни відпусток вказаних у графіку відпусток черги, але за узгодження сторін трудового договору.

Примушування роботодавців до написання заяв працівниками на неоплачувану відпустку як спосіб уникнути виплати заробітної плати

Відправлення працівника у неоплачувану відпустку з ініціативи роботодавця вважається порушенням трудового законодавства про працю. У такому випадку до роботодавця застосовується відповідальність, передбачена у статті 172 Кримінального кодексу України.

У разі відсутності коштів для проведення виплат заробітної плати працівникам у період воєнного стану, підприємство не несе відповідальності за їх невиплату. Проте роботодавець має обов’язок виплатити заробітну плату працівникам у повному обсязі після припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Звільнення працівників у період запровадження воєнного стану, чи можливе?

Звільнення мобілізованих працівників навіть по причині скорочення штату є недопустимим. Проте звільнити працівника у період його тимчасової непрацездатності роботодавець має право (виключення-тимчасова непрацездатність у зв’язку з вагітністю та пологами).