Мінекономіки та Держпраці видали два листа на одну тему: як і коли розрахуватися з працівником, трудові відносини з яким під час війни призупинені. Розглянемо їх уважно і прокоментуємо.

Коментар до листів Держпраці від 09.05.2022 р. № 1922/4/4.1-ЗВ-22а
та Мінекономіки від 17.05.2022 р. № 4706-06/25215-07

Тема призупинення трудового договору, як явища нового та тимчасового, дуже хвилює роботодавців і працівників. Та й не дивно: адже в будь-який момент за ініціативою одного з них трудові відносини, як й отримання зарплати, можуть призупинитися. А потім претензії щодо втрати доходів треба буде звертати до країни-агресора.

Та коли і як це буде? А кошти отримати хочеться зараз! Хоча б у вигляді розрахунку при звільненні. Можливо це чи ні в такій ситуації?

Два органи, до функцій яких входить трактування трудового законодавства, надали відповідь на це питання у коментованих листах.

Позиція Мінекономіки

Працівників чекає приємний сюрприз, а роботодавців — неприємний. Адже міністерство вирішило, що загальна норма про строки розрахунків при звільненні має перевагу над тимчасовою про перенесення обов’язку розрахунків із працівником на РФ.

При цьому, як пояснює міністерство, призупинення дії трудового договору може бути застосовано тоді, коли трудовим договором встановлено обов’язок надання та виконання роботи, але військова агресія проти України виключає можливість її надання та виконання. Проте при звільненні працівника обов’язок надання та виконання роботи припиняється.

Виходячи зі зазначеного, на думку Мінекономіки, у разі звільнення працівника всі суми, що належать йому від роботодавця, мають бути виплачені працівникові за рахунок коштів роботодавця з урахуванням вимог, встановлених статтею 116 КЗпП.

Нагадаємо, що стаття 116 КЗпП говорить про обов’язок виплати при звільненні працівнику всіх (!) належних йому сум. Щоправда, не уточнює при цьому, які саме суми маються на увазі. І насправді це й досі часто буває предметом судових справ.

Наприклад, у постанові від 26.06.2019 р. у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) ВСУ говорив саме про «розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором».

Але, як ми пам’ятаємо, зарплата за період призупинення трудового договору не нараховується роботодавцем і не належить до його зобов’язань. Роботодавець за законом не зобов’язаний її виплачувати — це має зробити країна-агресор! Таким чином, про прострочення розрахунку щодо всього, що було після призупинення трудового договору, говорити не можна.

І цю позицію підтримує Держпраці в коментованому листі.

Позиція Держпраці

Отже, не все так просто! Адже Держпраці вважає, що обов’язок з остаточного розрахунку зі звільненим працівником стосується лише боргів, які виникли до призупинення трудових відносин.

А все, на що працівник мав право після (зокрема, і на компенсацію за невикористані відпустки) — він все ж таки має вимагати в країни-агресора.

Держпраці наголошує: у разі звільнення працівника у період призупинення дії трудового договору роботодавець має виплатити йому всі належні кошти до дня призупинення дії трудового договору.

***
Як бачимо, контролери начебто і підтримали працівника, але насправді зробили це, як і Закон № 2136, більше в інтересах роботодавця.

Звісно, йому доведеться пошукати кошти для погашення старих боргів зі зарплати тощо (якщо вони були). І погасити їх при звільненні працівника.

Але якщо він матиме наказ про призупинення трудового договору, після дати початку такого призупинення роботодавець не буде винен працівнику нічого. Всі претензії щодо втрати доходу, починаючи з цієї дати, працівник повинен буде висувати РФ. Сподіваємось, що саме так і буде.

Ганна Бикова