Працівник може бути звільнений тільки з підстав, передбачених законодавством. Однак, Кодекс законів про працю України не містить такої підстави припинення трудового договору, як смерть працівника. Тому, в такому випадку припинення трудового договору провадиться на підставі норм трудового законодавства з урахуванням норм цивільного законодавства.

Підставою для наказу про виключення працівника зі списків працівників у зв’язку зі смертю можуть бути лише свідоцтво про смерть, видане державним органом реєстрації актів цивільного стану як підтвердження факту смерті особи або судове рішення про визнання працівника померлим. Копія наказу та копія свідоцтва про смерть (судове рішення про визнання працівника померлим) додаються до особової картки померлого працівника.

Дата видання наказу зазвичай не збігається з датою смерті працівника. Проте у наказі датою припинення трудового договору повинна бути саме дата смерті, зазначена у документі, що підтверджує смерть працівника.

Остаточний розрахунок померлому працівнику нараховують за фактично відпрацьований час та компенсації за невикористані дні відпусток (щорічної та додаткової відпустки на дітей). При цьому слід пам’ятати, що відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадяться. Крім того, якщо працівник до моменту смерті був на лікарняному, що підтверджено листком непрацездатності, такий лікарняний необхідно оплатити. Грошова компенсація виплачується членам його сім’ї, а у разі їх відсутності — входить до складу спадщини; трудова книжка померлого працівника видається на руки його найближчим родичам під розписку або надсилається поштою на їхню вимогу.

Таким чином, у разі смерті працівника роботодавець повинен оформити припинення з ним трудових відносин, а саме: видати відповідний наказ та усі належні померлому працівникові грошові суми виплатити членам його сім’ї або спадкоємцям.

Світлана Шаповалова