Чи потрібно продовжувати трудові правовідносини з працівником, прийнятим на військову службу за контрактом?
Гарантії для працівників, які вступили на військову службу за контрактом (далі — контракт), визначені ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», ст. 119 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України).
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою ст. 119 КЗпП України.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року. Скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України. Враховуючи зазначене, на цей час в Україні діє особливий період, що охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Призначення працівника на посаду військового комісара не позбавляє його права на забезпечення гарантій, передбачених вказаними вище нормами, при умові якщо такий працівник був призваний на військову службу по мобілізації, в особливий період, та продовжує військову службу на умовах контракту після спливу строку такої служби.
Інші випадки укладення контракту кваліфікуються як вступ на військову службу на професійній основі. У таких випадках працівник підлягає звільненню на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП, без збереження гарантій, передбачених ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», ст. 119 КЗпП України.
Вас може зацікавити
Цей посібник — настільна книжка для всіх без винятку роботодавців. Дотримання гарантій мобілізованих працівників стосується і юридичних, і фізичних осіб — підприємців. Реалії сьогодення є такими, що навіть бездоганного ведення військового обліку на підприємствах недостатньо. Відносини роботодавця з працівниками-військовозобов’язаними мають дуже багато аспектів. Роботодавець має бути гарно поінформований про них, щоб не порушити законні права працівників і водночас працювати без збитків та штрафів. У виданні містяться відповіді на найактуальніші запитання, що виникають у роботодавців, а також наведено зразки документів.
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама