В яких випадках можливе виведення працівників поза штат і як правильно це оформити? Чи поширюються на позаштатних працівників гарантії, передбачені трудовим законодавством (наприклад, заборона звільнення під час перебування у відпустці чи на лікарняному), чи можливо після виведення працівника поза штат звільнити його та з дотриманням яких умов?
Відповідно до частини третьої статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Штатний розпис — це документ, що встановлює для даного підприємства, установи, організації структуру, штати й посадові оклади працівників. Враховуючи зазначене, прийняття на роботу працівників має відбуватись згідно із штатним розписом і з посадовим окладом, визначеним штатним розписом. Тому роботодавець не вправі вивести працівника поза штат (зокрема, і під час її перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років).
Стосовно надання роз’яснень щодо позаштатних працівників, то слід зауважити: якщо потрібно, підприємство може прийняти на роботу працівника за посадою (професією), не передбаченою штатним розписом, уклавши з ним трудовий договір. У цьому випадку такого працівника називають позаштатним працівником. Розмір його заробітної плати встановлюється за домовленістю сторін і не визначається штатним розписом.
Враховуючи зазначене, позаштатними працівниками можна назвати безробітних, які виконують оплачувані громадські роботи на підприємстві. Громадські та інші роботи тимчасового характеру виконуються виключно на створених для цього тимчасових робочих місцях — для організації таких робіт не можуть бути використані постійні робочі місця та вакансії.
Роботодавець створює наказом тимчасові робочі місця (звертаємо увагу — не вводить посади до штатного розпису), приймає за строковим договором осіб, які перебувають на обліку в службі зайнятості.
На осіб, які беруть участь у роботах тимчасового характеру, поширюються соціальні гарантії, передбачені КЗпП України, зайнятість населення і державне соціальне страхування. Про участь осіб у таких роботах роботодавці вносять записи до трудових книжок (за бажанням безробітного).
Підтвердження цієї думки також знаходимо у п. 2.1.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5: оплата праці (включаючи гонорари) працівників, які не перебувають у штаті підприємства (за умови, що розрахунки проводяться підприємством безпосередньо з працівниками), за виконання робіт:
згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду (за винятком фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності);
згідно з обов’язками особам, які є членами спостережної ради або ревізійної комісії акціонерного товариства;
згідно з договорами між підприємствами про надання робочої сили (безробітним за виконання громадських робіт, учням та студентам, які проходять виробничу практику на підприємстві чи залучені на тимчасову роботу на період канікул).
На думку Мінсоцполітики позаштатний працівник, що виконує разове замовлення або тимчасову роботу без зарахування до штату підприємства (компанії) — це «фрилансер» (самозайнята особа) (лист Мінсоцполітики від 15.05.2008 № 105/13/116-08).
Судова практика з цього питання не має єдиного підходу. Як правило, суди доходять висновку, що позаштатний працівник — це особа, яка виконує роботу за цивільно-правовим договором або за трудовою угодою, що має ознаки цивільно-правового договору.
Словосполучення «позаштатний працівник» міститься в кількох нормативно-правових актах, проте визначення цього поняття в законодавстві немає, а правовий статус позаштатних працівників не визначено.
На нашу думку, позаштатний працівник — це не просто працівник, посада якого не передбачена штатним розписом, а особа, яка взагалі не перебуває в трудових відносинах з підприємством і виконує роботи на громадських засадах або за договором цивільно-правового характеру.
Наголошуємо, що дане роз’яснення не встановлює норм права, а носить інформаційний характер.