Згідно із п. 2 та п. 3 ст. 23 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), трудовий договір може укладатися:

• або на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
• або на час виконання певної роботи.

Відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП підставою припинення трудового договору може бути закінчення його строку.

Ця підстава припинення трудового договору застосовується для строкових трудових договорів.

Самий факт закінчення строку обумовленої роботи не припиняє трудовий договір, у разі якщо робітник продовжує працювати, а роботодавець не видає наказу про звільнення.

Відповідно до ст. 39¹ КЗпП, якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Крім того, трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів (за винятком випадків укладення на визначений строк, установлений за погодженням сторін), вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або будь-якого волевиявлення працівника, котрий погодився на укладення строкового трудового договору, коли написав заяву про прийняття на роботу на умовах такого договору. Власник або уповноважений ним орган не зобов’язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення. Але рекомендуємо попереджувати працівників про закінчення строку трудового договору з метою уникнення небажаних конфліктів.

Строковий трудовий договір підлягає припиненню достроково за вимогою працівника у разі його хвороби або інвалідності, які заважають виконувати роботи за договором, порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору, а також у випадках, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП.

У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про відпустки»).

Слід ураховувати гарантії, передбачені для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда (ч. 3 ст. 184 КЗпП), за якими у разі їх звільнення після закінчення строкового трудового договору проводиться обов’язкове працевлаштування. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більш ніж три місяці з дня закінчення строкового трудового договору.

І. Сорокін