Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105 (далі — Закон) підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом — копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.

Згідно з пунктом 30 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок), у разі, коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо.

Страхові виплати та оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця здійснюються на підставі копії виданого в установленому порядку листка непрацездатності, засвідченої підписом керівника і скріпленої печаткою за основним місцем роботи, та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Якщо особа працює на кількох роботах за сумісництвом, додатково додаються довідки про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом.

У такому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються виплати, в період розрахунку за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Так, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску на 2017 рік становить:

• з 01.01.2017 — 40 000,0 грн.,
• з 01.05.2017 — 42 100,0 грн.,
• з 01.12.2017 — 44 050,0 грн.

Слід зауважити, що при розрахунку допомоги по вагітності та пологах застрахованій особі, яка працює за сумісництвом, середньоденна заробітна плата визначається з фактичної заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, а доплата до суми допомоги по вагітності та пологах до розміру мінімальної заробітної плати не здійснюється, оскільки за даним страховим випадком норма частини другої статті 26 Закону № 1105 реалізована за основним місцем роботи.

Обмеження суми допомоги по вагітності та пологах та допомоги по тимчасовій непрацездатності, визначене частиною четвертою статті 19 Закону № 1105 та пунктом 29 Порядку для осіб, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше 6 місяців, має застосовуватись окремо за кожним місцем роботи, оскільки пунктом 30 Порядку передбачено обчислення сумарної зарплати, з якої розраховуються виплати, за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом лише у випадку застосування обмеження розміром максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Норми Порядку не відрізняють окремо внутрішнє та зовнішнє сумісництво.

У разі, якщо застрахована особа на момент настання страхового випадку працює в одній установі за основним місцем роботи та як сумісник, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальником окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. При цьому чинним законодавством передбачена наявність копії листка непрацездатності та довідки про заробітну плату за основним місцем роботи незалежно від того, один роботодавець у працівника чи різні. На зворотньому боці оригіналу листка непрацездатності вноситься запис про розрахунок матеріального забезпечення за основним місцем роботи, а на зворотньому боці його копії — про розрахунок матеріального забезпечення за місцем роботи за сумісництвом.

Видання для кадровиків