Згідно з ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Під час звільнення працівників у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства (п. 1 ст. 40 КЗпП України) має бути дотримано певного порядку вивільнення та враховано переважне право на залишення на роботі, порядок якого передбачений ст. 42 КЗпП України. Крім того, в разі звільнення за цією підставою діють обмеження щодо звільнення окремих працівників, установлені ст. 184 КЗпП України: звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років ч. 6 ст. 179), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язково працевлаштовують таких жінок також у випадках їхнього звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більш як три місяці з дня закінчення строкового трудового договору.

У разі ліквідації юридичної особи з правонаступництвом власник або уповноважений ним орган не має права звільнити таку категорію працівників. У такому випадку звільнення можливе лише в порядку переведення на підприємство (в установу, організацію), яке є правонаступником (п. 5 ст. 36 КЗпП).

Тому жінка, яка має дитину віком до трьох років, не підлягає скороченню в разі ліквідації установи з правонаступництвом, а в обов’язковому порядку має бути працевлаштована.

Видання для кадровиків