Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про відпустки» вказано: забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Порушення цього припису загрожує роботодавцю притягненням до адміністративної відповідальності та фінансових санкцій. Але треба звернути увагу не те, що ця норма стосується виключно щорічних відпусток і не поширюється на відпустку на дітей, оскільки така відпустка віднесена до виду соціальних.

Соціальна відпустка на дітей надається в обов’язковому порядку за бажанням працівника. Тому, якщо працівник, який має право на соціальну відпустку на дітей, не виявив бажання скористатися нею протягом кількох років, то порушення законодавства про відпустки з боку роботодавця не вбачається і, відповідно, немає підстав для притягнення останнього до відповідності.

Стосовно невикористаної соціальної відпустки на дітей за декілька попередніх років у поточному році поспіль, то порушене питання має бути вирішено за угодою між сторонами трудових відносин (працівником і роботодавцем).

Видання для кадровиків

Ганна Царенко