Посадові інструкції, так само як колективний договір та правила внутрішнього трудового розпорядку, повинні бути на кожному підприємстві. І це не тільки традиція, але й вимога, встановлена нормативними актами, зокрема Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженим наказом Мінпраці від 29.12.2004 р. № 336 (далі — Довідник кваліфікаційних характеристик). Так, п. 6 цього Довідника передбачає необхідність розроблення та затвердження посадових інструкцій керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців. При цьому, нагадаємо, що Довідник є нормативним документом, обов’язковим з питань управління персоналом на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності.

Посадова (робоча) інструкція — локальний нормативний документ, який регламентує основні завдання, обов’язки, права, знання, відповідальність, кваліфікаційні вимоги та відносини за професією (посадою) працівника на підприємстві. Крім того, вона є первинним документом, який має юридичну силу та всіляко сприяє правовому захисту на підприємстві. Посадові (робочі) інструкції доповнюють з-поміж усього іншого нормативно-правову базу трудової діяльності підприємства, забезпечують об’єктивність під час добору кадрів, проведення атестації робочих місць, допомагають коригувати розподіл завдань між працівниками та координують діяльність щодо їх заохочення чи притягнення до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових (робочих) обов’язків, сприяють чіткому та соціально справедливому визначенню диференціації оплати праці.

Посадові (робочі) інструкції складаються для усіх посад (професій), що зазначені в штатному розписі, і посадові інструкції керівника та працівника служби охорони праці також не є винятком.

Довідник кваліфікаційних характеристик містить вимоги щодо структури посадової інструкції. Обов’язковими є такі її розділи: «Загальні положення», «Завдання та обов’язки», «Права», «Відповідальність», «Повинен знати». Також посадову інструкцію можна доповнити розділами «Кваліфікаційні вимоги» та «Взаємовідносини (зв’язки) за посадою». Вимоги до змісту цих розділів містяться у п. 6 та 7 Довідника кваліфікаційних характеристик, і основними з них є такі:

1) інструкції повинні відображати повний перелік завдань та обов’язків працівника, його повноважень і відповідальності;

2) посадові інструкції розробляються на основі Довідника кваліфікаційних характеристик, враховуючи специфіку підприємства (штатний розпис та інше), при цьому завдання та обов’язки, що включені до типової кваліфікаційної характеристики тієї або іншої посади, можуть бути розподілені між окремими виконавцями або коло завдань та обов’язків окремих працівників може бути розширене з дорученням їм робіт, передбачених для різних груп посад, рівних за складністю, виконання яких не потребує іншої спеціальності, кваліфікації.

У разі наявності на підприємстві служби охорони праці, також має бути і Положення про таку службу, яке розробляється на основі Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 15.11.2004 р. № 255. В Положенні про службу охорони праці, окрім її структури та чисельності, передбачені й основні завдання, права та функції її працівників, а також відповідальність та функціональні зв’язки за посадою, які, у свою чергу, можна використати як основу при написанні посадової інструкції працівника (керівника) служби охорони праці на підприємстві.

Отже, керуючись Довідником кваліфікаційних характеристик та Положенням про службу охорони праці, підприємство має розробити посадову інструкцію працівника (керівника) служби охорони праці такого типового змісту:

1. Загальні положення (прописується, кому підпорядковується, чим у своїй діяльності керується, ким призначається і т. д.).
   
   
2. Завдання та службові обов’язки (за основу беруться основні завдання та обов’язки, прописані у Положенні про службу охорони праці, які за необхідності конкретизуються, враховуючи специфіку підприємства).
   
   
3. Права (за основу також береться Положення про службу охорони праці та норми ст. 15 Закону України «Про охорону праці», якою передбачаються права служби охорони праці (у разі потреби вони можуть бути доповнені з урахуванням специфіки підприємства)).
   
   
4. Відповідальність (за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов’язків, що передбачені посадовою інструкцією, працівник (керівник) несе відповідальність в межах, визначених чинним законодавством України про працю).
   
   
5. Що повинен знати працівник (положення КЗпП, Закону «Про охорону праці» та інших нормативно-правових документів з охорони праці) та зв’язки за посадою (кому підпорядковується тощо).

Посадові інструкції затверджуються наказом керівника. Доцільно одним наказом затверджувати одразу усі посадові інструкції. При цьому у правому верхньому куті першої сторінки посадової інструкції вказується слово «Затверджено», підпис керівника про затвердження, зазначається посада, ініціали та прізвище керівника, а також дата затвердження. Посадову інструкцію після її затвердження слід обов’язково довести до відома працівника під розпис. Зміни та доповнення до посадових інструкцій вносяться також наказом керівника, причому такі зміни допускаються лише за згодою працівника, інакше це вважатиметься односторонньою зміною умов трудового договору та примусовою працею з боку керівництва. Виняток з цього правила — зміна істотних умов праці в процесі змін в організації виробництва і праці, але запровадження таких змін можливе лише з дотриманням передбаченої законодавством процедури. Не потребує згоди працівника внесення до посадової інструкції змін, обумовлених зміною назви підприємства, структурного підрозділу або посади.

Також слід розуміти, що посадові інструкції керівника та працівника служби охорони праці, не є тотожними документами. Хоча за своїм змістом вони суттєво і не відрізняються, однак саме керівник наділений організаційно-розпорядчими функціями, тобто має ширше коло повноважень щодо координації діяльності як служби охорони праці в цілому, так і її конкретних суб’єктів.

Що стосується відповідальності, то чітких та однозначних санкцій за відсутність на підприємстві посадових інструкцій законодавством не передбачено.

Однак відсутність посадової інструкції помітно ускладнює можливість прийняття рішень про притягнення працівників до дисциплінарної, матеріальної, а іноді й до адміністративної та кримінальної відповідальності за правопорушення, пов’язані з невиконанням чи неналежним виконанням посадових обов’язків. Причина тут очевидна: перед тим, як звинуватити працівника в порушенні посадових обов’язків, необхідно достеменно встановити, чи належать ті чи інші обов’язки до трудової функції саме цього працівника.

Особливо відчутною ця проблема постає тоді, коли на підприємстві створюються структурні підрозділи, працівники яких мають однакову чи майже однакову за змістом та обсягом трудову функцію, і один із таких структурних підрозділів — служба охорони праці підприємства. Тобто сама практика диктує необхідність та доцільність розроблення і затвердження посадових інструкцій працівників як підприємства в цілому, так і зазначеної служби зокрема.

Володимир Бунт