Прийняли на роботу за цивільно-правовим договором на 1 місяць чоловіка 56 років, військовозобов’язаного. Чи потрібно брати його на військовий облік та відображати в списках?

Ні, не потрібно.

Відповідно до пункту п’ятого статті 34 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII персональний облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи або навчання та покладається на керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності.

Аналогічна норма зафіксована і в пункті 16 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабміну від 30.12.2022 р. № 1487.

Що є місцем роботи?

Статтею 29 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) передбачено обов’язок роботодавця проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце.

КЗпП на сьогодні не містить ані визначення місця роботи, ані визначення робочого місця. Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку (ст. 93 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом місцезнаходження підприємства, установи, організації збігається з місцем його виробничої діяльності. Але на деяких підприємствах з особливим характером роботи місце їх знаходження не збігається з місцем розташування об’єктів і територій, на яких фактично трудяться працівники, тобто дільниці можуть бути розташовані за межами населеного пункту, в якому знаходиться офіс підприємства.

Коли філії, дільниці та інші підрозділи підприємства розташовані в іншій місцевості, місцем постійної роботи вважається той підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором. Особливості місця роботи (розташування не за місцем знаходження підприємства, а також зміна місця їх розташування) мають бути обумовлені при прийнятті на роботу. Якщо такої домовленості не було, то переміщення з одного об’єкта на інший, розташований в іншій місцевості, є переведенням на роботу в іншу місцевість і потребує згоди працівника.

Про місце роботи також згадано і в Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI від. Зокрема, в пункті дванадцятому статті 1 даного Закону зазначено, що основне місце роботи — місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.

Тобто ми розуміємо, що коли йдеться про місце роботи, визначальним фактором є укладення трудового договору.

Відповідно до статті 21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем — фізичною особою), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець — фізична особа) зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Що нам дає ця інформація, коли мовиться про ведення персонального військового обліку?

З вищенаведеної інформації можна дійти до висновку, що підприємства, установи та організації, незалежно від форми власності, мають вести персональний військовий облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які в них працюють (працівників).

Чи вести військовий облік фізичних осіб, які виконують роботи або надають послуги за договорами цивільно-правового характеру?

Ні. Оскільки, фізичні особи, які виконують роботи або надають послуги за договорами цивільно-правового характеру (ЦПХ), не є найманими працівниками. А відносини між підприємством і такими виконавцями робіт (надавачами послуг) регулює Цивільний кодекс України, а не КЗпП.

Вас може зацікавити
	Кадрова система «КАДРИ.UA» Сучасна система кадрових рішень від бренду № 1 на ринку України «КАДРОВИК.UA» Створена за участі кадровиків-практиків Доступ до системи 24/7 Містить гарячу стрічку щоденних змін у законодавстві Надає безліміт консультацій від провідних експертів редакції Має зрозумілий інтерфейс системи та власного кабінету. Все зручно та під рукою Активувати доступ

Мар’яна Винничук