Внаслідок внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», які набрали чинності з 1 січня 2023 року, виникли проблеми з виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності та вагітності і пологах для застрахованих осіб, які крім основної роботи працюють за сумісництвом, оскільки статтею 22 цього Закону було передбачено, що зазначені види допомоги застрахованим особам надаються за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв’язку з цим, органами Пенсійного фонду надавалися роз’яснення, що допомога по тимчасовій непрацездатності та допомога по вагітності та пологах застрахованим особам надається за основним місцем роботи і лише коли застрахованою особою не реалізовано право на таку допомогу за основним місцем роботи, тоді допомога надається за сумісництвом.

Таким чином, застраховані особи безпідставно позбавлялися права на отримання страхових виплат у страхувальника, у якого вони працювали за сумісництвом, у разі отримання такої допомоги за основним місцем роботи, адже як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом працівники підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і відповідно за цими місцями роботи за них сплачується єдиний соціальний внесок.

Верховною Радою України 18 грудня 2024 року прийнято Закон України № 4158 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування», який набирає чинності 4 квітня 2025 року.

Разом з низкою інших уточнень і доповнень, Законом № 4158 відновлено надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності і пологах за місцем роботи за сумісництвом. Зокрема, змінами до статті 22 Закону передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначеним Законом внесені зміни щодо надання допомоги по тимчасовій непрацездатності для осіб, які потерпіли внаслідок нещасного випадку на виробництві. Зокрема, що допомога по тимчасовій непрацездатності призначається та виплачується роботодавцем, у якого настав страховий випадок за соціальним страхуванням від нещасного випадку, у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (оподатковуваного доходу). При цьому перші сімнадцять днів тимчасової непрацездатності оплачуються цим роботодавцем за рахунок коштів підприємства, установи, організації. У разі перебування потерпілого у трудових відносинах з іншими страхувальниками (у тому числі здійснення підприємницької чи іншої діяльності та одночасної праці на умовах трудового договору) за місцями роботи іншим, ніж місце роботи, на якому настав страховий випадок за соціальним страхуванням від нещасного випадку, виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності відповідно до розділу IV «Загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності» цього Закону в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (оподатковуваного доходу) незалежно від страхового стажу.

Також внесено окремі доповнення і уточнення, які стосуються надання соціальних послуг потерпілим на виробництві, а також щодо надання внутрішньо переміщеним особам страхових виплат і соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Вас може зацікавити
	Експрес-курс «Соціальне страхування по тимчасовій працездатності» Вичерпно про порядок оформлення «лікарняних» Надаємо готові зразки наказів Гарантуємо письмову консультацію від експерта Придбати курс