Дистанційна робота — це форма організації праці, за якої працівник виконує роботу поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за власним вибором і з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Під час дистанційної роботи:

• працівник самостійно визначає робоче місце;
• працівник розподіляє робочий час на власний розсуд;
• на працівника не поширюються правила внутрішнього розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором;
• загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норму, встановлену законодавством;
• за погодженням між працівником і роботодавцем виконання роботи може поєднуватися з виконанням на робочому місці в приміщенні чи на території роботодавця;
• працівник має право на захист своїх трудових прав, свобод і законних інтересів, відповідно до законодавства.

В разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає своє робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.

Водночас роботодавець відповідає за безпечність і належний технічний стан обладнання та засобів виробництва, що передаються працівнику для виконання дистанційної роботи.

Також на роботодавця покладається обов’язок систематичного проведення інструктажу чи навчання працівника з питань охорони праці й протипожежної безпеки в межах використання ним обладнання та засобів, рекомендованих або наданих роботодавцем. Інструктаж або навчання можуть проводитися дистанційно, зокрема, через відеозв’язок. У такому разі підтвердженням їх проведення вважається факт обміну відповідними електронними документами між роботодавцем і працівником.

Вас може зацікавити
	Комплект «Особові картки та особові справи працівників: оформлення, облік, зберігання» До комплекту входять: Добірка матеріалів «Особова картка й особова справа: інструкція до застосування» Експрес-курс «Облікові документи кадрової служби та порядок їх ведення» Придбати комплект