Торік лише близько 17% осіб з інвалідністю були працевлаштовані. В умовах воєнного стану ситуація лише погіршуватиметься. А все через брак стимулів для роботодавців.

Аби і стимули передбачити, й заохотити власне осіб з інвалідністю до зайнятості, у профільному комітеті ВР доопрацювали законопроект № 5344-д «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю».

Серед основних змін можна назвати пропозицію звільнити від обов’язку працевлаштування особи з інвалідністю підприємства, які використовують працю менше ніж 25 працівників. Для інших норматив залишиться незмінним: 4% середньооблікової кількості осіб штатного облікового складу за місяць з розрахунку повного робочого часу.

До речі, окремо обумовлено, що ця норма не поширюється на дипломатичні установи. А з облікової кількості вираховуються працівники, зайняті на шкідливих роботах за Списками № 1 та № 2.

Якщо цей норматив не виконаний, то розмір щомісячного внеску до державного бюджету дорівнюватиме 40% середньої місячної заробітної плати (винагороди) за кожну не працевлаштовану особу з інвалідністю. Наразі цей «штраф» становить 100% середньої зарплати по підприємству за кожну «спецвакансію».

Водночас обумовлюється, що виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування не тільки відповідної кількості осіб з інвалідністю, а й оплата їх праці в розмірі, що перевищує мінімальну зарплату. Тобто оформити особу з інвалідністю на півставки від мінімальної зарплати вже не вийде.

Утім, роботодавці, які створюватимуть такі робочі місця, можуть розраховувати на допомогу з боку держави. Зокрема, на компенсацію витрат з переобладнання робочого місця для особи з інвалідністю. А якщо юридична чи фізична особа набуде статусу «підприємства/ підприємця трудової інтеграції осіб з інвалідністю», то ще й матиме право на пільги із сплати податків і зборів, дотації та інші привілеї.