Підміна трудових відносин цивільно-правовими — «улюблена» претензія інспекторів праці до бізнесу, який наймає осіб для виконання певного обсягу робіт (послуг). Звісно й судових суперечок з цього питання виникає досить багато. Одну із таких справ розглянув Верховний Суд у постанові 09.06.2021 р. у справі № 420/2174/19.

Інспектори праці в ході інспекційного відвідування у виробничих приміщеннях підприємства (позивача) на відео зафіксували надання пояснень деякими працівниками, які виконували роботи по переробці, сортуванню та упаковці овочів. Особи вказали на відсутність оформлення трудових відносин між ними та позивачем.

Проте позивач надав ЦПД, які укладені між ним (замовник) та особами, за умовами яких замовник доручає, а виконавці беруть на себе зобов’язання виконати наступні роботи: упаковка овочів 265 сіток, протягом 5 днів.

Незважаючи на апеляцію про укладання із особами ЦПД, орган Держпраці наклав на позивача штраф у розмірі 1 377 090 грн.

Суди першої та апеляційної інстанції задовольнили позовні вимоги підприємства. Вони уважають, що спірні правовідносини мають ознаки цивільно-правових, метою яких було отримання конкретного матеріального результату у визначеному обсязі, про що свідчать укладені між позивачем та вказаними в акті перевірки працівниками цивільно-правові угоди. Їх зміст свідчить, що працівники зобов’язались виконати роботи по упаковці овочів в розмірі 265 сіток протягом 5 днів за винагороду у сумі 795 грн, на підтвердження виконання яких складені акти приймання-передачі робіт.

Верховний Суд у свою чергу вказує на те, що основні ознаки трудового договору:

• праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи);
• особа виконує вказівки і розпорядження роботодавця;
• праця має гарантовану оплату;
• виконання роботи певного виду (трудової функції);
• відносини укладені на невизначений час;
• трудова діяльність відбувається, як правило, в складі трудового колективу;
• виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці;
• встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності;
• застосування заходів дисциплінарної відповідальності;
• забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

У справі, яка розглядалась, встановлено, що предмет укладених договорів — кінцевий результат, а не процес праці. Фізичні особи повинні були виконати обумовлений обсяг роботи у встановлений строк. При цьому передбачено, що виконавець виконує роботи на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески. На підтвердження виконання умов вказаних ЦПД складено акти про виконання робіт, в яких зафіксовано фактично виконаний об’єм робіт та відповідну винагороду.

Також суд відхилив посилання скаржника на те, що фізичні особи за ЦПД по суті виконували трудові функції, оскільки ЦПД не містять тих умов, які повинні бути у трудовому договорі.

Як результат касаційну скаргу органу Держпраці залишити без задоволення.