Лікарняний під час відпустки

Чи можна продовжити відпустку у зв’язку з перебуванням під час відпустки на лікарняному?

Наближається відпускний період. Особливо під час пандемії дуже поширеною ситуацією є перебування на лікарняному під час відпустки. На жаль, не кожен працівник знає, що відпустку можна продовжити або перенести, якщо під час відпустки особа перебувала на лікарняному. Отже, варто висвітлити у яких випадках та яким чином працівник має право продовжити чи переносити свою відпустку у зв’язку з перебуванням під час відпустки на лікарняному.

У ст. 74 Кодексу законів про працю України передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки зі збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Чинним законодавством України, а саме Кодексом законів про працю України та Законом України «Про відпустки» визначено, що у випадку, якщо працівник захворів під час щорічної відпустки, а саме основної, додаткової відпусток, а також додаткової соціальної відпустки працівника, що має дітей, то вона продовжується після закінчення хвороби працівника або її невикористана частина переноситься на інший період.

Не продовжуються та не переносяться у зв’язку з лікарняним такі види відпусток, як відпустка у зв’язку з навчанням, творча відпустка, відпустка без збереження заробітної плати, «чорнобильська» відпустка, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, відпустка у разі хвороби дитини працівника, додаткова відпустка учасникам бойових дій та інвалідам війни тощо.

Оскільки відпустка надається у календарних днях, то її продовження чи перенесення також вираховується у календарних днях, відповідно до листка непрацездатності. При розрахунку кількості днів, що підлягають перенесенню або подовженню відпустки не входять святкові та неробочі дні, які припали на період хвороби.

Згідно ст. 12 Закону України «Про відпустки», невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Чим підтвердити та як реалізувати своє право на продовження чи перенесення відпустки?

Тимчасова непрацездатність має бути підтверджена належним чином оформленим листком непрацездатності, який повинен відповідати формі, затвердженій Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності.

Належним чином оформлений листок непрацездатності, виданий працівникові з позначкою, що тимчасова непрацездатність зумовлена захворюванням або травмою внаслідок алкогольного, токсичного сп’яніння чи дії наркотиків також є підставою для продовження чи перенесення відпустки, однак така відпустка не підлягає оплаті.

Варто також наголосити на тому, що раніше, така відпустка не продовжувалась автоматично, чим вміло користувались недобросовісні роботодавці. Щоб продовжити дану відпустку, працівник повинен був подати заяву з проханням продовжити невикористану частину відпустки на інший період. Самостійне продовження відпустки вважалося прогулом, що могло б потягнути за собою звільнення. Питання продовження відпустки повинно було бути узгоджене між працівником і роботодавцем. Працівник повинен був подати заяву з проханням продовжити невикористану частину відпустки на інший період та додати до неї копію листка тимчасової непрацездатності. Роботодавець повинен був на підставі поданої заяви видати наказ про продовження відпустки на кількість днів тимчасової непрацездатності працівника.

Однак, нещодавно суди України змінили свою правову позицію у питанні продовження щорічної відпустки у разі тимчасової непрацездатності працівника, що припадає на період такої відпустки. Наразі, під час розгляду судами України справ, що стосуються даного випадку, суди дотримуються такої правової позиції, що продовження щорічної відпустки у разі тимчасової непрацездатності працівника, що настала під час відпустки, відбувається автоматично, тобто без відповідної заяви працівника. Таким чином, відсутність заяви від працівника про продовження відпустки не може скасувати законодавчо встановлений обов’язок роботодавця продовжити відпустку на дні тимчасової непрацездатності. Однак, звертаю увагу також на те, що за відсутності у роботодавця можливості продовжити відпустку, він може скористатися своїм правом та відкликати працівника з відпустки, якщо для цього є законодавчо встановлені підстави (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 року у справі № 712/9213/18). Нова правова позиція Великої Палати Верховного Суду у цьому питанні значно розширила права найманого працівника задля збереження балансу інтересів сторін трудових правовідносин, що є необхідним у побудові демократичного суспільства.

Таким чином, відсутність заяви про продовження відпустки не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за прогул без поважних причин у тому випадку, якщо найманий працівник попередить роботодавця про хворобу, яка припала на час відпустки та надасть роботодавцю належним чином оформлений листок непрацездатності. Однак, якщо працівник захоче перенести невідгуляну частину відпустки на інший час, то він повинен написати відповідну заяву й узгодити це з роботодавцем, а роботодавець має видати про це відповідний наказ та ознайомити працівника з даним наказом.

Вимоги до оформлення листка непрацездатності

Оскільки єдиним доказом тимчасової непрацездатності являється листок непрацездатності, необхідно ретельно перевірити правильність його складання, щоб у подальшому не втратити своє право на продовження чи перенесення відпустки та право на отримання відповідних виплат.

Порядок заповнення листка непрацездатності визначений Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406.

Бланк листка непрацездатності складається з трьох частин: корінця, лицьового та зворотного боків. У медичному закладі заповнюється корінець і лицьовий бік листка непрацездатності. Лицьовий бік бланка листка непрацездатності заповнюється лікуючим лікарем або молодшим медичним працівником із медичною освітою. Записи у листі непрацездатності мають бути здійсненні розбірливим почерком, без помарок, синім, фіолетовим або чорним чорнилом.

У листку непрацездатності обов’язково повинно бути зазначено таку інформацію:

повна назва медичної установи, якою виданий лікарняний;
назва підприємства, де працює співробітник;
паспортні дані, посада співробітника, відмітка про те, що за трудовим договором він працює чи за сумісництвом;
код хвороби. Часто цю інформацію не зазначають або пропускають, що може стати підставою неналежного оформлення документа;
період хвороби (дата початку та закінчення);
дати візиту хворого до лікаря;
дата, з якої працівник може приступати до виконання своїх обов’язків;
підпис лікаря, при закритті лікарняного обов’язково повинен стояти підпис, прізвище, ім’я, по-батькові та посада лікаря. Також повинен стояти штамп з написом «Для лікарняних листків».

На даний час, лікарняний під час відпустки можна оформити дистанційно. Такий лікарняний може відкрити лікар, який здійснює першу медичну допомогу на підставі звернення та опитування хворого за допомогою телефонної розмови або засобів інтернет-зв’язку.

Як оплачується тимчасова непрацездатність у період відпустки?

Оплаті підлягає лікарняний, який виданий під час перебування у щорічній відпустці або додатковій соціальній відпустці працівникам із дітьми.

Період тимчасової непрацездатності під час перебування працівника у щорічній відпустці оплачують у звичайному порядку: перші 5 днів — за рахунок роботодавця, а решта днів — за рахунок Фонду соціального страхування.

Нарахування середньої заробітної плати для визначення суми відпускних здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (далі — Порядок).

Обчислення середньої заробітної плати для оплати працівнику періоду перебування у відпустці здійснюється виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.

Згідно з пунктом 5 Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Тимчасову непрацездатність оплачують за всі календарні дні хвороби (включаючи робочі, вихідні, неробочі або святкові дні). Розрахунок лікарняних здійснюють за нормами Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266.

Розмір лікарняних залежить від страхового стажу та наявності пільгового статусу в застрахованої особи.

Головними критерієм, що впливає на розмір допомоги є сума заробітної плати за останні 2 роки, страховий стаж, період хвороби.

Таким чином, продовження чи перенесення основної чи додаткової відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю гарантовано законом, однак ні Кодекс законів про працю України, ні Закон України «Про відпустки» не передбачає звернення працівника з заявою про продовження відпустки, як не передбачає і необхідності отримання на це згоди роботодавця, оскільки період надання відпустки сторонами уже узгоджено. Єдиним обов’язком працівника є повідомлення роботодавця про тимчасову непрацездатність, яка має бути засвідчена у встановленому порядку, тобто шляхом видачі належним чином оформленого листа непрацездатності.

Водночас чинне трудове законодавство України не передбачає саме і виключно письмову форму повідомлення про тимчасову непрацездатність. Таке повідомлення може бути вчинене у будь-який спосіб. А надання листка непрацездатності можливе після виходу з відпустки, що буде підтвердженням правомірності такого продовження і унеможливить обмеження прав працівника та не порушить прав роботодавця, який за відсутності належного підтвердження настання тимчасової непрацездатності не позбавлений можливості прийняти рішення про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Разом з тим, перенесення відпустки на інший період свідчить, що сторони мають узгодити вказане питання відповідно до загальної процедури, тобто як працівник, так і роботодавець мають визначитися, чи відповідає новий період відпустки їх інтересам та чи не порушуються процес організації праці, визначений роботодавцем, та право на відпочинок працівника. Перенесення відпустки передбачає звернення працівника з відповідною заявою до роботодавця та видання наказу роботодавцем, що свідчить про волевиявлення сторін на погодження з новим періодом надання відпустки.

Отже, як міжнародними, так і національними нормативними актами передбачено право найманого працівника на відпочинок, це право визнане одним з основоположних прав людини і підлягає підвищеному захисту.

Тарас Літавський